ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2004 Справа N 4/340н-4/345н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у
м. Сєвєродонецьку та Державної податкової адміністрації в
Луганській області
на постанову Донецької апеляційного господарського суду від
15.05.2003
у справі № 4/340н-4/345н Господарського суду Луганської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного
підприємства "У"
до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку
до Державної податкової адміністрації в Луганській області
про визнання недійсними актів ненормативного характеру
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.12.2002р.
позов задоволено: визнане недійсним рішення Державної податкової
інспекції у м. Сєвєродонецьку від 12.12.2001 р. за № 789-23-
14299594/11617; визнане недійсним податкове повідомлення Державної
податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку від 12.12.2001 р.
№ 0000482301/0; визнане недійсним податкове повідомлення Державної
податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку від 12.12.2001 р.
№ 0000492301/0; визнане недійсним рішення про результати розгляду
скарги Державної податкової адміністрації в Луганській області від
13.03.2002 р. № 3108/25- 08; визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.
Сєвєродонецьку від 18.03.2002 р. № 0001312301/1.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
15.05.2003 р. рішення Господарського суду луганської області від
09.12.2002 р. залишене без змін.
Не погодившись з вищезгаданими судовими рішеннями, Державна
податкова інспекції у м. Сєвєродонецьку та Державна податкова
адміністраціє в Луганській області подали касаційні скарги, в яких
просять дані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у
позові відмовити. Свої вимоги Державна податкова інспекції у м.
Сєвєродонецьку та Державна податкова адміністрація в Луганській
області мотивують тим, що апеляційним господарським судом
неправильно застосовано п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Розглянувши касаційні скарги, заслухавши доводи представників
позивача та відповідачів, які з'явились в господарське засідання
суду касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційні
скарги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку та
Державної податкової адміністрації в Луганській області не
підлягають задоволенню.
03.12.2001 р. відповідачем - Державною податковою інспекцією у м.
Сєвєродонецьку було здійснено перевірку позивача за період з
01.10.1998 р. по 01.10.2001 р., якою встановлено, що в порушення
п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. 13 "Методології визначення цін та
процедур зменшення податкових зобов'язань платників податку на
прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що
інвестуються ними в будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за
їх цільовим використанням" ( 568-98-п ) (568-98-п)
, затвердженої Постановою
Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. № 568, позивач у І
кварталі 2001р. у зв'язку з відсутністю довідок про цільове
використання інвестицій неправомірно замовив пільгу з податку на
прибуток по інвестуванню будівництва житла для військовослужбовців
у сумі 946,5 тис. грн.. На думку відповідача, так як підприємство
позивача одержало від замовника довідки про цільове використання
інвестицій за червень 2001 р., то право на замовлення пільг у
нього набуває чинності у ІІ кварталі 2001 р..
Крім того, 05.03.2002 р. відповідачем - Державною податковою
інспекцією у м. Сєвєродонецьку було здійснено тематичну перевірку
позивача до попереднього акту перевірки, якою встановлено, що не
підтверджено факт продовження виконання інвестиційної угоди між
Міністерством надзвичайних ситуацій та Акціонерним товариством "Г"
від 30.05.97 р. № 39-85 (з урахуванням додаткової угоди від
24.12.99 р. № 3 про розмежування інвестиційних зобов'язань між ДК
"Укргазвидубування" та ДК "Г"), укладеної до 01.07.97р. новим
інвестором - Товариством з обмеженою відповідальністю спільним
підприємством "У" за угодою від 01.12.2000 р. № 27. Відповідачем
зазначено, що в реєстрі, складеному на виконання пункту 1
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.1999 р.
№ 1436-р ( 1436-99-р ) (1436-99-р)
відсутні відомості про інвестування
будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей в м.
Сєвєродонецьку та м. Лисичанську, а зазначені об'єкти з'явились в
реєстрах інвестиційних угод по Луганській області лише: станом на
01.12.2000 р. м. Лисичанськ, станом на 11.03.2001 р. м.
Сєвєродонецьк.
За результатами проведеної перевірки, відповідач дійшов висновку,
що інвестування об'єктів будівництва розпочате першим інвестором -
АТ "Г" не продовжується новим інвестором - ТОВ СП "У", а фактично
проводиться побудування нових об'єктів. Тому, на думку відповідача
- Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку, позивачем
порушено п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. 18 "Методології визначення цін та
процедур зменшення податкових зобов'язань платників податку на
прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що
інвестуються ними в будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за
їх цільовим використанням" ( 568-98-п ) (568-98-п)
, затвердженої Постановою
Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. № 568, у зв'язку з
чим позивачем занижено податок на прибуток у І кварталі 2001 р. у
сумі 946,56 тис.грн.
Апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення місцевого
господарського суду, дослідив, що фактичне внесення інвестицій
підтверджується специфікацією матеріальних активів, що залучаються
до будівництва житла військовослужбовцям та членам їх сімей (том
ІІ а.с.56), розрахунком вартості інвестицій, внесених
матеріальними активами (том ІІ а.с.57), актами приймання-передачі
матеріальних активів (том ІІ а.с.64), накладною від 23.03.2001 р.
№ 800007 (том ІІ а.с.66), податковою накладною від 23.03.2001 р.
№ 170 (том ІІ а.с.65). Крім того позивачу надані довідки про
надання інвестицій на будівництво житла військовослужбовцям та
членам їх сімей № 361 на суму 691580 грн., № 362 на суму 254980
грн., № 425-1/361 на суму 517716 грн., та довідки про цільове
використання інвестицій № 425/361 на суму 173864 грн., № 426/362
на суму 123372 грн., № 426-1/362 на суму 131608 грн. у яких
зазначено, що інвестиції використанні у червні 2001 р. (том ІІ
а.с.71-76). Тому, апеляційний господарський суд встановив, що
матеріалами справи підтверджено цільове направлення коштів
позивачем відповідно до інвестиційного договору, а також їх
цільове використання замовником, який є органом, уповноваженим
контролювати цільове використання цих коштів.
Згідно п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
кошти, спрямовані платником податку на
будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які
мають право на отримання житла відповідно до законодавства
України, за укладеними до 1 липня 1997 року угодами про
інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів
їх сімей, по яких на 1 липня 1997 року проведені фактичні витрати,
враховуються у зменшення податкового зобов'язання такого платника
податку у сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання,
нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому
здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення
будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але
не пізніше терміну, встановленого абзацом першим цього пункту.
Порядок використання таких коштів та бюджетного контролю за їх
цільовим використанням встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, даною правовою нормою встановлено, що кошти які
спрямовані платником податку на будівництво відповідного житла
враховуються у зменшення податкового зобов'язання платника податку
у сумі, яка не перевищує розмір податкового зобов'язання
нарахованого протягом податкового періоду, в якому здійснювалось
таке інвестування. Як встановлено господарським судом та
доводиться і відповідачами, позивачем у березні 2001р. було
здійснено інвестування на суму 946,5тис.грн.
Для цілей Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
п. 11.1 ст. 11 встановлено такі податкові періоди:
звітний (податковий) рік - період, який розпочинається 1 січня
поточного року і закінчується 31 грудня поточного року; звітний
(податковий) квартал. Оскільки позивачем здійснено інвестування у
березні 2001р., то спрямовані на інвестування кошти враховуються у
зменшення податкових зобов'язань позивача у сумі, що не перевищує
розмір податкового зобов'язання позивача нарахованого у першому
кварталі 2001р.
Оскільки п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не пов'язує право на зменшення
податкових зобов'язань за коштами, що спрямовані на відповідне
будівництво житла, з податковим періодом, в якому було одержано
докази такого інвестування, то у позивача були правові підстави на
зменшення податкових зобов'язань саме у першому кварталі 2001р.
Як випливає з п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від
27.04.1998р. № 568 ( 568-98-п ) (568-98-п)
Про методологію визначення цін і
процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку на
прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що
інвестуються ними в будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за
їх цільовим використанням даною правовою нормою визначено
документи, які підтверджують правомірність зарахування суми
інвестицій у зменшення податкового зобов'язання інвестора.
Оскільки господарським судом не встановлено відсутність,
визначених даною правовою нормою документів, які були підставою
зменшення суми податкових зобов'язань позивача, на що не
посилаються і відповідачі, то посилання відповідачів на заниження
позивачем податку на прибуток у розмірі 826,4тис.грн. є
безпідставним.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки апеляційним господарським судом п.
22.3 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
порушено не було, то підстави для
скасування прийнятого даним судом рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м.
Сєвєродонецьку та Державної податкової адміністрації в Луганській
області залишити без задоволення, постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 15.05.2003 у справі
№ 4/340н-4/345н - без змін.