ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 41/60-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Прокурора Жовтневого району м. Харкова в
судовому засіданні інтересах держави в особі ДПІ в
касаційне подання Жовтневому районі м. Харкова
на постанову від 10.11.2003 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 41
господарського суду Харківської області
за позовом прокурора Жовтневого району м. Харкова в
інтересах держави в особі ДПІ в
Жовтневому районі м. Харкова
до Приватного підприємця Корж В.М., м.
Харків
про звернення стягнення 979 грн. податкового
боргу на активи боржника
в судовому засіданні взяли участь представники:
від прокурора: не з'явились
від позивача: не з'явились
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 09 вересня
2003 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 10 листопада 2003 року у справі № 41 позов
задоволене частково; стягнуте з відповідача пеню в сумі 4,78 грн.,
в іншій частині позову відмовлене; стягнуте з відповідача в доход
Державного бюджету 51 грн. держмита; стягнуте з відповідача на
користь ДП "СІЦ" 0,57 грн. судових витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Прокурор Жовтневого району м. Харкова подав касаційне подання, в
якому просить Вищий господарський суд скасувати ухвалені по справі
судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов
прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі
ДПІ в Жовтневому районі міста Харкова в повному обсязі,
посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме пп.
3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Також зазначено, що прокуратурі не
надано право здійснювати заходи передбачені ст. ст. 8-10 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, тому
на думку прокурора рішення прийнято господарським судом
Харківської області з порушенням норм матеріального права та без
врахування фактичних обставин справи, що призвело до
невідповідності висновків викладених в рішенні суду обставинам
справи.
Відзиву на касаційне подання відповідач не надіслав.
Прокурор та позивач не скористались процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційне подання представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на
підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність
застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційне
подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлене, що 11.06.02-18.07.02
року посадовими особами позивача була здійснена перевірка
дотримання Приватним підприємцем К-ж В.М. вимог податкового
законодавства. За результатами перевірки складено Акт № 314/17-118
від 18.07.2002 року, яким було встановлено порушення податкового
законодавства з боку ПП К-ж В.М., а саме заниження ПДВ за січень
-березень 2002 року, в зв'язку з чим відповідачу донараховане 469
грн. податку на додану вартість та застосовані фінансові санкції в
розмірі 510 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення
від 26 липня 2002 р. № 53/17- 118/12169. За даними позивача,
відповідач має заборгованість 979грн., яка виникла у зв'язку з
несвоєчасною сплатою узгоджених сум податкових зобов'язань.
Доказом узгодженості податкового зобов'язання є дані про
розміщення податкового повідомленнярішення на дошці оголошень, а
саме акт про неможливість вручення поштового відправлення та
відмітка в корінці податкового повідомлення-рішення про його
розміщення на дошці оголошень. Заборгованість відповідача
підтверджується матеріалами справи, у встановлені строки ця сума
не сплачена.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове зобов'язання, визначене
податковим органом, вважається узгодженим з дня отримання
податкового повідомлення, чи з дня надання декларації. У разі коли
податковий орган або пошта не може вручити платнику податків
податкове повідомлення або податкову вимогу у зв'язку з
незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове
повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця
розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий
орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на
дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду
місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день
розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Цей порядок встановлено приписами ст. 6 Закону 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Датою вручення податкового повідомлення-рішення № 53/17-118/12169
від 26 липня 2002 року вважається 20.09.2002 року.
Згідно пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника податків можуть
бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу
виключно за рішенням суду.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, активи платника податків - кошти,
матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або
фізичній особі за правом власності або повного господарського
відання. Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами там
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, примусове стягнення -
звернення стягнення на активи платника податків у рахунок
погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його
суми таким платником податків.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий борг (недоїмка) - це
податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх
наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом
(арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також
пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 6.2.1 ст. 6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в
установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику
податків податкові вимоги. Матеріалами справи підтверджено, що
відповідно до п. п. 6.2.1. - 6.2.3. вищевказаного Закону, позивач
направляв відповідачу першу податкову вимогу на 978,78 грн., з
яких пеня складає 4,78 грн., основний платіж 469 грн., штрафна
(фінансова) санкція 505 грн., всього 978,78 грн. Друга податкова
вимога від 4 квітня 2003 року № 2/206 також була сформована ДПІ та
направлена відповідачу.
Порядок направлення податкових вимог і вимоги до змісту першої і
другої податкової вимоги встановлені пп. 6.2.3 ст. 6 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і
передбачають наявність у перший податковій вимозі повідомлення про
факт узгодження податкового зобов'язання і виникнення права
податкової застави на активи платника податків, а також
зобов'язання погасити суму податкового боргу і можливі наслідки
непогашення боргу в установлений строк. Друга податкова вимога
додатково до відомостей, викладених у перший податковій вимозі
може мати повідомлення про дату і час проведення опису активів
платника податків, які знаходяться в податковій заставі, а також
про дату і час проведення прилюдних торгів активів платника
Виходячи з вищевикладених положень Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, апеляційний суд дійшов
правомірного висновку, що позивач має право на примусове стягнення
активів платника податків у рахунок погашення податкового боргу на
підставі пп. 3.1.1, але тільки того податкового боргу, сума якого
не є попередньо узгодженою. Сума податкового боргу відповідача є
узгодженою, отже позивач може та повинен застосовувати до нього
заходи, направлені на його погашення, і, які передбачені в ст. ст.
8 - 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. Джерела погашення податкового боргу платника податків
визначені в пп. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. До джерел погашення податкового
боргу Законом віднесено будь-які активи платника податків, які, у
разі виникнення боргу, відповідно до пп. 8.2.1 ст. 8 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
повинні знаходитись в податковій заставі. Підставою
для стягнення боргу є рішення органа стягнення. Органом стягнення
відповідно до п. 1.16 ст. 1 вказаного Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
у є саме
позивач, як державний орган, уповноважений здійснювати заходи по
забезпеченню погашення податкового боргу. Порядок стягнення коштів
і продаж інших активів платника податків, органом стягнення -
позивачем по справі, здійснюється в порядку передбаченому ст. 10
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетом і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
на підставі рішення позивача, підписаного його
керівником і засвідченого гербовою печаткою податкового органу.
Апеляційний суд правильно зазначив, що відповідно до ст. 1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
право на звернення до суду за захистом свого
порушеного або оспорюваного права мають підприємства, організації,
інші юридичні особи, прокурор може звертатися до суду в інтересах
держави, у тому числі органів державної податкової інспекції, з
заявою про захист порушеного права державного органу, однак будь
яких доказів, які б свідчили про порушення відповідачем права
позивача - Державної податкової інспекції на примусове стягнення
податкового боргу з відповідача - платника податків, ні прокурор,
ні позивач суду не надали. Оскільки відповідно до вищенаведених
норм Закону України "Про пордяок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
примусове стягнення активів платника податків за
рішенням суду в рахунок погашення його податкового боргу можливе
лише у разі відсутності попереднього узгодження суми податкового
боргу платником податків, а сума податкового боргу, яку просив
стягнути прокурор, є узгодженою платником податків, за таких
обставин, на час звернення прокурора з позовною заявою про захист
порушеного права державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Харкова будь-якого порушення права ДПІ відповідачем по
справі не існувало, а мало місце невиконання ДПІ у Жовтневому
районі м. Харкова свого обов'язку по примусовому стягненню
узгодженого платником податків податкового боргу.
Колегія не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що
прокурору безпідставно відмовлено в позові, оскільки Законом
України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
прокуратурі не надано
право здійснювати заходи, передбачені ст. ст. 8-10 з огляду на все
вищенаведене.
Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. пеня - плата у
вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без
урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з
несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду
стосовно того, що пеня не є узгодженим податковим зобов'язанням,
оскільки, відповідно до п. 1.3 Закону України "Про зобов'язання
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
пеня є складовою податкового боргу. До того
ж, пеня не є податковим зобов'язанням, яке підлягає узгодженню в
установленому законом порядку, а є платою у вигляді процентів,
чіткий розрахунок розміру якої міститься в пп. 16.4.1 ст. 16
вищезазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, яка нараховується на суму
податкового боргу. Отже, якщо сума податкового боргу є узгодженою,
то і на пеню також не поширюється примусове стягнення.
Таким чином в частині скасування ухвалених по справі судових актів
щодо стягнення пені подання підлягає задоволенню, рішення та
постанова частковому скасуванню з прийняттям в цій частині рішення
про відмову в позові. Стягнені рішенням суду з відповідача судові
витрати не підлягають стягненню, оскільки фактично, внаслідок
часткового скасування рішення та постанови, в задоволенні позову
відмовлене повністю.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 2 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Прокурора Жовтневого району м. Харкова в
інтересах держави в особі ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова від
19.11.2003 року № 1570 на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 10.11.2003 року у справі № 41 задовольнити
частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2003
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 10.11.2003 року у справі № 41 скасувати в частині задоволення
позову щодо стягнення з ПП Коржа В.М. пені в сумі 4,78 грн. за
рахунок активів.
В цій частині в позові відмовити.
В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 10.11.2003 року у справі № 41 залишити без змін.