ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 33/330
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва
на постанову від 24.09.03 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №33/330
господарського суду м.Києва
за позовом ТОВ "XXX"
до ДПІ у H-ському районі м.Києва
про визнання недійсним розпорядження
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №07/04-Л від 07.04.03 p.)
відповідача: Б.Б.Б. (дов. №8684/9/10-114 від 23.09.03 p.), В.В.В.
(дов. №363/9/10-114 від 19.01.04 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 18.03.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м.Києва (суддя Лосєв А.М.) від
11.06.03 позов задоволено з посиланням на обгрунтованість позовних
вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду у складі: головуючого Фролової Г.М., суддів: Полянського
А.Г., Шипки В.В. рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
ДПІ у H-ському районі м.Києва звернулась до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а тому просить її скасувати, в позові
відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва на постанову
Київського апеляційного господарського суду, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм права відзначає наступне:
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що ДПІ у
H-ському районі м.Києва було проведено перевірку обґрунтованості
відшкодування податку на додану вартість ТОВ "XXX" за червень
2002, за результатами якої складено акт №361/23-4/30636833 від
04.02.2003.
На підставі даного акту відповідач прийняв розпорядження №18/23-4
від 05.02.2003, яким зменшив позивачу суму бюджетного
відшкодування на 1933304 грн.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що перевірками
постачальників позивача, а саме ТОВ "YYY", ПП "ZZZ", встановлено,
що згідно податкової накладної №3105/2 від 31.05.2002 ТОВ "YYY" за
отриманий товар розрахувалось простими податковими векселями (50
шт.) на суму 13681543 грн. Сума податкового зобов'язання ПП "ZZZ"
згідно декларації за травень 2002 склала 346953 грн. Таким чином,
податкові зобов'язання ПП "ZZZ" за травень 2002 було занижено на
суму 1933304,17 грн. Тобто, позивачем включено до податкового
кредиту суму податку на додану вартість не сплачену іншими
платниками податків - постачальниками таких товарів.
Господарським судом також було встановлено, що на підставі
договору №01/04-Т від 01.04.2002 позивач придбав у ТОВ "YYY" 1450
м.кв. тканини радіонепрозорого типу РН (ТУ У 20713110.001-99)
вартістю 9449,34 грн., в тому числі податок на додану вартість
1574,89 грн. за І м.кв., на загальну суму 13701543 грн., в тому
числі податок на додану вартість 2283590,50 грн. Сторони договір
виконали. Позивач суми податку на додану вартість, сплачені у
зв'язку з придбанням у ТОВ "YYY" вказаного товару, включив до
податкового кредиту, про що зазначено в рядку 10.1 розділу II
"Податковий кредит" декларації з податку на додану вартість за
червень 2002.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання
коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів
(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного
чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових
карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової
накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів
(робіт, послуг) (п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
В силу п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на складання податкових накладних
надане виключно особам, зареєстрованим як платники податку на
додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього ж Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що
контрагент позивача - ТОВ "YYY" - належним чином зареєстрований як
платник податку на додану вартість.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
Господарським судом правомірно визначено, що чинним законодавством
України не передбачено прав та обов'язків платників податків щодо
вимоги у контрагентів будь-яких відомостей та щодо контролю їхніх
показників податкової звітності по податку на додану вартість.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова
Київського апеляційного господарського суду відповідає чинному
законодавству і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.03
p. у справі №33/330 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська