ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 28/333
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва
на постанову від 19.11.03 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №28/333
за позовом ДП "XXX" ВАТ "YYY"
до ДПІ у H-ському районі м.Києва
про визнання недійсним податкового рішення повідомлення
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. від 04.02.04 p. б/н), Б.Б.Б. (дов. від
04.02.04 p. б/н)
відповідача: В.В.В. (дов. від 10.01.04 p. б/н)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 18.03.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м.Києва (суддя Борисенко І.В.) від
26.08.03 позов задоволено частково, визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення №0001221701/0 від 13.05.03 в частині
донарахування позивачу прибуткового податку в сумі 1080 грн. та
застосування штрафних санкцій в сумі 2160 грн., в решті позовних
вимог відмовлено, стягнуто з відповідача на користь позивача
101,50 грн. судових витрат.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду від 19.11.03 у складі: головуючого Новікова М.М., суддів:
Мартюка А.І., Мачульського Г.М. рішення місцевого господарського
суду залишено без змін.
ДПІ у H-ському районі м.Києва звернулась до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а тому просить її скасувати, в позові
відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва на постанову
Київського апеляційного господарського суду, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм права відзначає наступне:
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що ДПІ у
H-ському районі м. Києва проведено планову документальну леревірку
дотримання вимог податкового та валютного законодавства дочірнього
підприємства "XXX" Відкритого акціонерного товариства "YYY" за
період з 01.04.2001 по 01.04.2003, за результатами якої складено
акт перевірки № 049/23-0111/24727959 від 08.05.2003. Серед іншого
в акті перевірки зазначено, що згідно наказу №20 від 13.11.2001
позивач здійснив прийом делегації з Росії: технічного директора
Д.Д.Д. та головного інженера Е.Е.Е.; за період перебування даним
фізичним особам було оплачено проживання та харчування згідно
платіжних доручень № 244 від 13.11.2001 на суму 3600 грн., № 247
від 16.11.01 на суму 1800 грн.; із суми вартості проживання у
готелі не нарахований та не утриманий прибутковий податок з
громадян у розмірі 1 080 грн.; згідно наказу № 14 від 04.09.2002
позивачем була прийнята делегація в особі Голови правління Є.Є.Є.
та головного інженера Ж.Ж.Ж., у зв'язку з чим платіжним дорученням
№ 208 від 04.09.2002р. здійснена оплата за харчування делегації на
суму 407 грн. та із суми вартості харчування не нарахований та не
утриманий прибутковий податок з громадян у розмірі 32,56 грн.
В додатку № 1П до акту перевірки від 08.05.2003 визначено
порушення ст.ст.11, 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
- отримання фізичними
особами соціальних благ у вигляді проживання та харчування.
На підставі акту перевірки №049/23-0111/24727959 від 08.05.2003
Державною податковою інспекцією у H-ському районі м. Києва
винесено податкове повідомлення-рішення №0001221701/0 від
13.05.2003, яким згідно зі ст.11, ст.12, п.п. "а", "б" п.2 ст.19
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
позивачу визначено податкове зобов'язання по
прибутковому податку у сумі 3 337,68 грн. (1112,56 грн. - основний
платіж та 2225,12 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від
26.12.1992 "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в
Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не
мають постійного місця проживання в Україні.
Статтею 2 названого Декрету ( 13-92 ) (13-92)
визначено, що об'єктом
оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в
Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що
складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів),
одержаний з різних джерел як на території України, так і за її
межами. Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного
місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.
Відповідно до ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
оподаткуванню підлягають
доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ,
організацій і фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності
не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за
виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів
підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з
доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують
доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Статтею 12 названого Декрету ( 13-92 ) (13-92)
встановлено, що з доходів,
зазначених у статті 11 ( 13-92 ) (13-92)
, податок обчислюється за
ставками, наведеними у пунктах 2, 3 і 4 статті 7 ( 13-92 ) (13-92)
,
утримується у джерела виплати і перераховується до бюджету в
порядку, встановленому статтею 10 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
При розгляді справи господарськими судами було встановлено, що
представники делегації ВАТ "QQQ" в особі технічного директора
Д.Д.Д. та головного інженера Е.Е.Е. є громадянами Російської
Федерації та знаходились на території України у відрядженні з
метою укладення з позивачем контракту на поставку обладнання, тому
суд правомірно зробив висновок про неправомірність застосування до
порядку оподаткування доходів, встановлений розділом ІІІ Декрету
Кабінету міністрів "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Статтею 15 Розділу V Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
передбачені особливості
оподаткування доходів, що підлягають виплаті з джерел в Україні
громадянам, які не мають постійного місця проживання в Україні, а
саме: з доходів, що підлягають виплаті з джерел в Україні
громадянам, які не мають постійного місця проживання в Україні,
податок утримується у джерела виплати доходів за ставкою,
наведеною у пункті 3 статті 7 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, без
виключення з доходу встановленого чинним законодавством
неоподатковуваного мінімуму та встановлених цим Декретом пільг.
Зазначена ставка оподаткування застосовується тоді, коли інше не
передбачено міжнародними договорами щодо усунення подвійного
оподаткування доходів громадян. Перерахування сум податку
здійснюється у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету
( 13-92 ) (13-92)
. Господарським судом було встановлено, що відповідач в
акті перевірки не зазначив про порушення позивачем вимог ст.15
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Що стосується позовних вимог в частині визначення позивачу
прибуткового податку по гр. Є.Є.Є., Ж.Ж.Ж., колегія суддів
відзначає, що господарським судом було встановлено неподання
позивачем належних доказів в обгрунтування своїх вимог в цій
частині, а відповідно до вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного суду відповідає нормам чинного законодавства, а тому
має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.03
p. у справі №28/333 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська