Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 28/255
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у Солом'янському районі м.
Києві Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду
від 5 листопада 2003 року
у справі № 28/255
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Т"
до Державної податкової інспекції
у Солом'янському районі м.
Києва
про Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від
31.03.2003 № 0000272306/1
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від відповідача.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Т" у квітні 2003р.
заявлений позов про визнання недійсним податкового
повідомленнярішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від
31.03.2003 № 0000272306/1, яким позивачеві визначено податкове
зобов'язання з нарахування пені за порушення термінів розрахунків
в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі
7024,44 грн. за період з 30.07.99р. по 6.08.99р. Позовні вимоги
обґрунтовані неправомірним нарахуванням податковою службою пені за
порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері
зовнішньоекономічної діяльності з огляду на вимоги підпункту 5.2.5
пункту 5.2 статті 5 та пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 8 липня 2003 р., що
прийняте суддею, задоволені позовні вимоги про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.
Києва від 31.03.2003 № 0000272306/1. Рішення суду мотивоване
приписами пункту 18.1 статті 18 та пункту 19.1 статті 19 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з
огляду на відсутність законних підстав у податкової служби для
прийняття оспорюваного податкового повідомленнярішення про
визначення суми податкового зобов'язання по пені, нарахованої у
зв'язку з порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті у
сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 30.07.99р. по
06.08.99р. У рішенні суду зазначено про те, що приписами підпункту
18.1.1 пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачене списання з платників
податків пені та штрафних санкцій, нарахованих на податковий борг,
який виник станом на 31 грудня 1999р.і не сплачений на день
набрання чинності цієї статтею - тобто до 20.02.2001р.
Київський Апеляційний господарський суд постановою від 5 листопада
2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду м. Києва
без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Державної
податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва без
задоволення.
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва
вважає, що рішення і постанова апеляційного господарського суду
прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі,
відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована помилковим застосуванням у рішенні та
постанові господарського суду приписів 18.1.3 пункту 18.1 статті
18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, нормами якого передбачене списання з платників
податків пені і штрафних санкцій, нарахованих на податковий борг,
у тому числі пеня та штрафна санкції, саме нарахованих у зв'язку з
порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності. При цьому ДПІ зауважує на тому,
що пеня була нарахована шляхом прийняття оспорюваного податкового
повідомлення-рішення від 31.03.2003р., і за таких обставин, на
думку ДПІ, відсутні правові підстави, передбачені приписами
підпункту 18.1.1 та підпункту 18.1.3 статті 18 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
для списання
податкового боргу, оскільки пеня нарахована вже після набрання
чинності статті 18 зазначеного Закону. Відповідач наголошує на
тому, що списання податкових зобов'язань, виявлених контролюючими
органами після набрання чинності Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
незалежно від часу їх
виникнення, приписами зазначеного Закону не передбачено.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Т" відзив на касаційну
скаргу не надіслано.
Переглянувши матеріали справи та заслухавши доповідь судді,
представника відповідача, підтримавшого касаційну скаргу,
перевіривши повноту встановлення обставин справи і правильність їх
юридичної оцінки апеляційним господарським судом, колегія суддів
Вищого господарського суду України приходить до висновку про
часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується
матеріалами справи, що при розрахунках по контракту № 14-052 від
7.04.99, укладеному позивачем з фірмою "МІ" США валютна виручка
надійшла з порушенням строків встановлених статтею 1 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. Зазначено про зарахування 15415,4 та 59257,3 дол.
США 6.08.99 при тому, що граничні терміни надходження вказаних сум
спливали відповідно 29.07.99 та 1.08.99 року. Кредиторська і
дебіторська заборгованості по контракту відсутні. За результатами
перевірки, здійсненої контролюючим органом, повідомленням-рішенням
ДПІ у Солом'янському районі від 31.03.2003 № 000027306/1
позивачеві, на підставі статей 1, 4 зазначеного Закону, нарахована
пеня за період з 1.07.1999 по 1.07.2002 в сумі 7024,44 грн.
Як передбачено статтею 10 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, державні податкові інспекції
здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші
платежі. Відповідно до пункту 7 статті 11 цього ж Закону
( 509-12 ) (509-12)
органи державної податкової служби в установленому
законом порядку мають право застосувати до підприємств, установ,
організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах,
встановлених законом. Згідно приписів статті 2 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах
відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90
календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або
виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт,
послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії
Національного банку України. Статтею 4 вказаного Закону
встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених
статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за
кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми не одержаної
виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній
валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості. У
відповідності з частиною 5 статті 4 названого Закону державні
податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок
безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією
статтею.
Згідно з підпунктом 18.1.3 пункту 18.1 статті18 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
списанню з
платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані
на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього
пункту, та несплачені до дня набрання чинності цією статтею, у
тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з
порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності. За змістом пункту 18.1 цієї
статті списання та розстрочення податкового боргу пов'язані з
відміною картотеки. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Положення про
списання та розстрочення податкового боргу платників податків у
зв'язку з відміною картотеки ( z0281-01 ) (z0281-01)
, затвердженого наказом
ДПА України від 01.03.2001 № 81, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 27.03.2001 за № 281/5472, списання податкового
боргу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної
податкової служби або його заступника. Визначені до списання суми
податкового боргу списуються в картках особових рахунків платників
податків датою прийняття рішення про списання податкового боргу.
Вимога про зобов'язання відповідача в судовому порядку списати
податковий борг із спірної суми пені позивачем не заявлялася. До
того ж станом на день набрання чинності статтею 18 Закону України
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
спірна сума пені нарахована
ще не була, що свідчить про відсутність підстав для застосування
до спірних правовідносин статті 18 цього Закону.
Проте суди першої і апеляційної інстанцій не вмотивовано залишили
без уваги доводи позивача викладені у позові /доповнення на 60
аркуші справи/ щодо невідповідності оспорюваного рішення -
повідомлення приписам пункту 5.2 статті 5 та пункту 15.1 статті 15
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, чим припущена неповнота встановлення обставин справи.
За огляду на зазначене, переглянуті рішення і постанова у справі
підлягають скасуванню, касаційна скарга задовольняється частково,
а матеріали справи скеровуються для нового розгляду до
Господарського суду міста Києва.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-7, 111-9,
111-10 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 8 липня.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суд від 5
листопада 2003 у справі № 28/255 скасувати.
Справу скерувати для нового розгляду Господарському суду міста
Києва.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському
районі міста Києва задовольнити частково.