ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 28/194а
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську
На постанову від 27 жовтня 2003 р.
Донецького апеляційного Господарського суду
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до Державної податкової інспекції у м. Р-ську
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ДПІ у м. Р-ську
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. дов. від 2.07.03
від відповідача: не з'явилися, повідомлені належно.
Відкритим акціонерним товариством "XXX" у липні 2003р. заявлений
позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Державної податкової інспекції у м. Р-ську від 16.12.2002 №
0000721530/0, від 21.02.2003 № 0000721530/1, від 24.04.2003 №
0000721530/2, від 3.07.2003 № 0000721530/3, якими позивачеві
визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафу у розмірі
90815,39 грн. за затримку на 10 календарних днів граничного строку
сплати авансового внеску з податку на прибуток за серпень 2002р. у
сумі 908153,94 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку
товариства не припущене порушення податкового законодавства, за
яке до нього застосовані фінансові санкції, оскільки повідомлення
про результати розрахунку авансового внеску податку на прибуток не
є декларацією у розумінні приписів пункту 1.11 статті 1 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у
зв'язку з чим застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій,
передбачених вимогами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
є неправомірним. Позивач зауважує на тому, що заявою
від 19.09.2002 він повідомив органи податкової служби про
погашення податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток,
у тому числі авансового внеску шляхом бюджетного відшкодування
податку на додану вартість за деклараціями жовтня 2001р., квітня
та травня 2002р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 3 вересня 2003
року, ухваленим суддею Кониченко О.М., позовні вимоги задоволені в
повному обсязі. Оспорювані податкові повідомлення-рішення
податкової інспекції визнані недійсними через невідповідність їх
приписам підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, якими
передбачена відповідальність за порушення граничних строків сплати
узгодженого податкового зобов'язання, а згаданим Законом
( 2181-14 ) (2181-14)
не встановлена процедура узгодження платником податку
сум авансового внеску з податку на прибуток. Господарський суд
дійшов висновку, що розрахунок авансового внеску не є податковою
декларацією у розумінні Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яка надсилається для самостійного
узгодження податкового зобов'язання.
Донецький Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Величко Н.Л. та суддів Алєєвої І.В. і Агапова О.Л. постановою від
27 жовтня 2003 року перевірене рішення Господарського суду
Донецької області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську - без
задоволення. Посилаючись на приписи частини 3 пункту 16.7 статті
16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, нормами якого передбачено надіслання платником
податків до податкового органу повідомлення про результати
розрахунку авансового внеску податку на прибуток, апеляційний суд
визначив, що згадане повідомлення не вважається податковою
декларацією, яка б свідчила про самостійне узгодження податкового
зобов'язання.
Державна податкова інспекція у м. Р-ську вважає, що рішення
господарського суду Донецької області та постанова Донецького
апеляційного господарського суду у даній справі прийняті з
порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі, відмовивши у
задоволенні позовних вимог ВАТ "XXX". Податкова служба посилається
на те, що судом невірно застосовані положення підпункту 17.1.7
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
на підставі яких ДПІ були
застосовані фінансові санкції до позивача. Посилаючись на приписи
підпункту 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідач обґрунтовує касаційну
скаргу доводами про те, що судами невірно зроблений висновок
стосовно того, що розрахунок авансових внесків не є податковою
декларацією. При цьому ДПІ зауважує на приписах пункту 16.7 статті
16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, якими, на думку скаржника, встановлено строк для
подання та сплати авансових розрахунків. Податкова служба,
посилаючись на положення пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
наголошує на тому, що
суди дійшли хибного висновку про те, що вказана у розрахунках
авансових внесків сума не є узгодженою сумою податкового
зобов'язання.
Відкритим акціонерним товариством "XXX" надісланий відзив на
касаційну скаргу, у якому Товариство просить залишити без змін
рішення господарського суду Донецької області та постанову
Донецького апеляційного господарського суду з мотивів, у них
викладених
Заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 16.12.2002
року ДПІ у м. Р-ську прийняте податкове повідомлення-рішення №
0000721530/0, яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за
затримку на 10 календарних днів граничного строку сплати
авансового внеску, як узгодженої суми податкового зобов'язання в
розмірі 908153,94 грн. до ВАТ "XXX" застосовано фінансові санкції
в сумі 90815,39 грн.
За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Р-ську
оспорюване рішення-повідомлення не скасоване, скарги залишені без
задоволення через що прийняті податкові повідомлення-рішення від
21.02.2003 №0000721530/1, від 24.04.03 № 0000721530/2, від
3.07.2003 №0000721530/3.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлена
відповідальність платників податків у вигляді сплати штрафу за
несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом
граничних строків, визначених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
. Порядок
узгодження сум податкового зобов'язання визначається статтею 5
цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
. Під самостійним узгодженням
податкового зобов'язання розуміється подача платником податку до
податкового органу податкової декларації з визначеним у ній
самостійно податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання
самостійно визначене платником податків у податковій декларації
вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно пункту 1.11 статті 1 ( 2181-14 ) (2181-14)
податкова декларація,
розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається
платником податків до контролюючого органу у строки та за формою,
встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється
нарахування або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Для
податку на прибуток підприємств звітним періодом є квартал
відповідно до приписів пункту 11.1 статті 11 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового
зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації,
протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем
відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4
пункту 4.1 статті 4 згаданого Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
для подання
податкової декларації за приписами підпункту 5.3.1 пункту 5.3
статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, Самостійно узгодженим платником податку
податковим зобов'язанням може бути податкове зобов'язання, яке
визначається ним у податковій декларації; статус податкової
декларації має лише той документ, який крім ознак, визначених
пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, містить розрахунок податкового
зобов'язання за базовий податковий період. Зазначене
кореспондується з частиною 2 підпункту 4.1.4 статті 4 "Порядок
подання податкової декларації та визначення суми податкових
зобов'язань" цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
в якій зазначено, що для
цілей підпункту 4.1.4 ( 2181-14 ) (2181-14)
(визначає строки подання
податкових декларацій за базовий (податковий) звітний період) під
терміном "базовий податковий період" слід розуміти податковий
період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.
Таким чином, строк сплати самостійно узгодженого податкового
зобов'язання визначається чинним законодавством України, виходячи
зі строку подання податкової декларації, у якій визначається сума
такого податкового зобов'язання. Відповідно до частини 3 підпункту
16.7 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
розрахунки авансових внесків
здійснюються платником податку самостійно, без подання декларації
на прибуток. Податковому органу платник податку надсилає
повідомлення про результати розрахунку авансового внеску з податку
на прибуток. Законодавством не встановлена процедура узгодження
платником податків сум авансового внеску з податку на прибуток з
податковими органами.
Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для
застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничного
строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
З огляду на зазначене, рішення та постанова суду є законними,
підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, пунктом 1 частини 1 статті
111-9, статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суду України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Донецької області від 3 вересня 2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27 жовтня 2003 року у справі № 28/194а залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську
залишити без задоволення.
Головуючий Т.В.Добролюбова.
Су д д і Т.Б.Дроботова.
Т.Г.Гоголь.