ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 20-6/284
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Ленінському районі м. Севастополя
касаційну скаргу
на постанову від 16.12.2003 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 20
господарського суду м. Севастополя
за позовом Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Севастополя
до - ТОВ "Фірма "С", м. Севастополь;
- ПП "ТС", м. Донецьк
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: присутній
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 11.11.2003
року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003 року, у справі № 20 у позові
відмовлене.
Позивач ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя звернувся з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить постанову апеляційного суду по справі скасувати, позовні
вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального
та процесуального права, а саме ст. 67 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. ст. 26, 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 повністю заперечує
викладені в ній доводи..
Позивач та відповідач-2 не скористались процесуальним правом на
участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника
відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню враховуючи наступне.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що в силу ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, на яку посилається позивач, може бути визнана
недійсною лише угода укладена з метою, заздалегідь суперечною
інтересам держави та суспільства. Угоди купівлі-продажу
будівельних матеріалів, надання послуг автотранспорту, на думку
судової колегії, заздалегідь не суперечать інтересам держави та
суспільства. На момент їх укладення відповідачі-1,2 мали цивільну
правоздатність на укладання подібних угод. Визнання Ленінським
районним судом м. Донецька рішенням від 07.04.2003 року недійсними
установчих документів відповідача-2 з моменту їх реєстрації, не
може бути підставою для визнання недійсними угод, раніше
здійснених відповідачем-2, оскільки таке законодавством України не
передбачене. До спірних правовідносин судами застосована ст. 8
Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, з тих мотивів, що
наслідком визнання недійсними установчих документів, є лише
скасування державної реєстрації юридичної особи. Діюче
законодавство України не містить норми, в силу якої при визнанні
установчих документів юридичної особи недійсними, правовим
наслідком є визнання угод або договорів, їм укладених, недійсними.
Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо
того, що ст. 8 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
,
встановлений порядок державної реєстрації суб'єктів
підприємницької діяльності, в тому числі підстави для скасування
державної реєстрації, а не порядок визнання угод недійсними, який
регламентований нормами ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
; згідно приписів ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди, визнані недійсними, вважаються такими з
моменту їх укладення..
Колегія суддів враховує можливість визнання угод недійсними на
підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за наявності мети не
сплачувати податки з отриманих за реалізовані іншим суб'єктам
товари сум, оскільки такі дії суперечать ст. 67 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено, що кожен зобов'язаний
сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених
Законом.
Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 6
Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року
(з наступними змінами) "Про судову практику в справах про визнання
угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
, угода, яка укладена з метою, що
суперечить інтересам держави та суспільства, визнається недійсною
і до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Однак господарські суди не встановили достатніх фактичних та
правових підстав для віднесення чи невіднесення оспорюваних угод
до таких, що спрямовані саме на ухилення від оподаткування.
Колегія суддів відзначає, що господарські суди не досліджували
питання чи проводились документальні перевірки правильності
обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на
додану вартість відповідачем-2, щодо проведення документальних
перевірок за спірними угодами з відповідачем-2 відповідача-1,
застосування до останнього санкцій за порушення податкового
законодавства, та фактичних і правових наслідків вжиття
відповідних заходів для вирішення даного спору.
Крім того при розгляді справи належним чином не перевірено, яку
господарську діяльність здійснював відповідач-1, яким чином були
використані товари, отримані за спірними угодами, та чи сплачував
відповідач-1 податки від здійснення господарської діяльності.
Відповідно судом не дано належної повної правової оцінки щодо
наявності умислу та меті учасників господарських угод, тобто не
витребувано доказів, які б свідчили про порушення кримінальних
справ за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин,
викладених в позовній заяві.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Севастополя від 24.12.2003 року № 19798/10/10-024 на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року у справі № 20 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Севастополя від 11.11.2003 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року у справі № 20 - скасувати.
Справу № 20 направити до Господарського суду м. Севастополя на
новий розгляд.