ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
18.03.2004 Справа N 17/58 (Н27/46)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Синельниківської об’єднаної державної податкової
скаргу інспекції Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.09.2003р.
у справі № 17/58 (Н27/46) Господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Командитного товариства “Боксхолл Холдингс
Лімітед” і компанія “ПФК “Конверсінвест”
до Синельниківської об’єднаної державної податкової
інспекції Дніпропетровської області Відділення
Державного казначейства в м. Синельникове
про відшкодування бюджетної заборгованості
За участю представників сторін:
позивача – Спичак А.В., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 23.05.2003 року у справі № 17/58(Н27/46)
господарського суду Дніпропетровської області (суддя Стрелець
Т.Г.), позовні вимоги задоволено частково та зобов'язано
відшкодувати позивачу з державного бюджету через відділення
державного казначейства у м. Синельникове податок на додану
вартість у сумі 164374, 20 грн. та відсотки на бюджетну
заборгованість у сумі 290476,60 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.09.2003р. (колегія суддів: О.С.Євстигнеєв, І.В.Тищик,
Л.О.Чимбар) рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 23.05.2003 року
у справі № 17/58 (Н27/46) змінено; викладено частину другу
резолютивної частини рішення у наступній редакції:
“Стягнути з державного бюджету України на користь Командитного
товариства “Боксхолл Холдинге Лімітед” і компанія “ПФК
“Конверсінвест” податок на додану вартість в сумі 164374 грн. 20
коп. та відсотки на бюджетну заборгованість в сумі 290476 грн.
60 коп. ” В решті частини рішення залишено без змін.
Синельниківська об'єднана державна податкова інспекція
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення від 23.05.2003року. у
справі № 17/58(Н27/46) господарського суду Дніпропетровської
області та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.09.2003р., і прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної
інстанцій, за підсумками місяців жовтень, листопад, грудень 1998
року, січень-червень, серпень, вересень, грудень 1999 року,
січень-березень, травень, червень, листопад, грудень 2000 року,
січень-квітень 2001 року позивач у встановлені чинним
законодавством строки надав до податкової інспекції податкові
декларації по податку на додану вартість, згідно яких сума
бюджетного відшкодування за відповідні звітні періоди складала
509 501 грн. В деклараціях за вказані періоди (крім.10.1998
року) позивачем визначений напрямок бюджетного відшкодування
шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку.
Щодо декларації за жовтень 1998 року сума податку підлягала
зарахуванню в рахунок платежів по податку на додану вартість. В
подальшому позивачем був змінений порядок відшкодування
зазначеної суми податку на додану вартість та висловлене
прохання перерахувати суму ПДВ на рахунок підприємства в
банківській установі (лист № 68-п/ОО від 30.11.00р.).
Відшкодування було здійснено частково, внаслідок чого виникла
бюджетна заборгованість з податку на додану вартість. Позивач
звернувся до господарського суду з вимогою зобов'язати
Синельниківську ОДПІ видати на користь підприємства висновок про
відшкодування ПДВ за відповідні звітні періоди на суму 509 501
грн. бюджетної заборгованості та 767 090,06 грн. відсотків за
бюджетною заборгованістю. В подальшому позивачем були уточнені
позовні вимоги та змінений предмет позову; остаточні позовні
вимоги становили стягнення на користь підприємства 164374,20грн.
бюджетної заборгованості та 290476,60 грн. відсотків.
Для обчислення строків давності для звернення з заявою про
відшкодування ПДВ і позивач, і відповідач-1 застосовують
пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181, яким встановлені граничні
строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або
невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів)
терміном 1095 днів.
Протиріччя доводів сторін полягає в тому, що при визначенні дати
початку перебігу строку давності сторони покладають в основу
норми різних нормативних актів, а саме:
- податковий орган керується пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
відповідно до якого сума ПДВ підлягає відшкодуванню платнику
податків протягом місяця, наступного після подачі декларації. З
дня закінчення місячного строку виконання відшкодування
починається перебіг 1095-денного строку давності;
- позивач при встановленні граничних строків для подання заяви
на відшкодування ПДВ застосовує норми п. 4 Указу Президента
України № 857/98 від 07.08.1998року “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
та п. 3.4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом
ДПА України та Головного управління Держказначейства України від
02.07.1997 р. № 209/72, згідно з якими сума належного платнику
відшкодування (після погашення податкової заборгованості минулих
звітних періодів) зараховується до зменшення податкових
зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних
періодів, а залишок непогашеної суми підлягає відшкодуванню з
Державного бюджету України протягом місяця, що настає після
подання декларації за третій звітний період після виникнення
від’ємного значення податку.
Таким чином, позивач починав обчислення строків давності не
через місяць (як передбачено пп. 7.7.3ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), а через місяць після
подачі декларації за третій звітний період після виникнення
від’ємного значення ПДВ.
Колегія суддів, зазначає, що згідно п. п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15
Закону України № 2181 від 20.12.2000р. “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цўльовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлені граничні строки для
подання заяв на повернення надмірно сплачених або
невідшкодованих податків і зборів (обов’язкових платежів), а
саме - не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої
переплати або отримання права на таке відшкодування.
Згідно ч. 2 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період. За бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в
рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації.
Пункт 2.4. “Порядку відшкодування податку на додану вартість”
( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого Наказом Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства України від 2.07.1997 року N 209/72, визначає, що
відшкодування податку при настанні терміну проводиться згідно з
рішенням платника податку, яке відображене в податковій
декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в установлені строки
подавав до ДПІ податкові декларації в яких, заявив до
відшкодування суми податку на додану вартість. Таким чином,
рішення платника про відшкодування спірних сум податку було
відображене в податковій декларації згідно чинного
законодавства.
Як встановлено господарським судом, в порушення вимог п.п. 7.7.3
п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковим органом не було своєчасно проведено
заявлене позивачем відшкодування.
За таких обставин, позивач правомірно звернувся до суду на
підставі ч. 5 п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яка чітко визначає, що
платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Колегія суддів зазначає, що позивач правомірно починав
нараховувати відповідачу відсотки через місяць після подачі
декларації за тертій звітний період після виникнення від’ємного
значення ПДВ, тобто згідно п. 4 Указу Президента України
№ 857/98 від 07.08.1998року “Про деякі зміни в оподаткуванні”
( 857/98 ) (857/98)
та п. 3.4 Порядку відшкодування податку на додану
вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного
управління Держказначейства України від 02.07.1997р. № 209/72,
якими уточнено порядок відшкодування ПДВ.
При цьому, граничні строки для повернення невідшкодованих
податків визначені п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
заявником
порушені не були.
Твердження, податкової інспекції в касаційній скарзі, що в
даному випадку суд повинен був застосувати п. 8.1 ст. 8 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який
регулює порядок експортного відшкодування, не може бути взято до
уваги з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, з податкових декларацій, що
були предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій
лише одна з ПДВ за жовтень 1998р. відображає експортну операцію,
коли ще не існувало поняття експортного відшкодування. Зміни до
ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, якими було визначено порядок експортного
відшкодування, внесені лише Законом № 1783-ІІІ від 01.06.2000р.
Тому, позов стосується порушення права позивача щодо бюджетного
відшкодування, і для застосування п. 8.1 ст. 8 Закону “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до спірних
правовідносин не було правових підстав.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що
Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку щодо правомірності вимог позивача про
відшкодування спірних сум податку.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Синельниківської об’єднаної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.09.2003р. у справі № 17/58 (Н27/46) Господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.