ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 17-3-23-13/02-3913
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Іллічівську
(надалі ДПІ у м. Іллічівську)
на рішення господарського суду Одеської області
від 25.11.2003
у справі 17-3-23-13/02-3913
За позовом Іллічівського морського торгівельного порту
(надалі Порт)
до ДПІ у м. Іллічівську
про визнання недійсним рішення ДПІ
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 18.03.04 було оголошено вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням від 25.11.03 господарського суду Одеської області
позовні вимоги Порту задоволено частково. Рішення ДПІ у м.
Іллічівську ”Про застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та
іншого законодавства” від 29.03.02р. № 132-23-01125672/3276
визнано недійсним у частині нарахування пені за порушення у
сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 159638,18 грн.
Рішення ДПІ у м. Іллічівську ”Про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового
та іншого законодавства” від 08.04.02р. № 157-23-01125672/3607
визнано недійсним в частині нарахування пені на суму 169554,98
грн.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ДПІ у м.
Іллічівську звернулась із касаційною скаргою, у якій просить
скасувати наведені судові акти як такі, що прийняті з порушенням
норми матеріального права, – ст.ст. 1,2,4 Закону України “Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, прийняти нове рішення, яким в позові Порту
відмовити.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, додані до неї
документи, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення
представників сторін, суддю-доповідача, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги.
Як було встановлено судовою інстанцією, яка приймала рішення у
даній справі, за результатами додаткової вибіркової перевірки
Порту з питання дотримання валютного законодавства ДПА в
Одеській області складено акт від 22.03.02р. № 114/23-5005/5.
На підставі наведеного акту ДПІ у м. Іллічівську були прийняті
рішення ”Про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових
платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства” від 29.03.02р. № 132-23-01125672/3276, в якому
вказано про нарахування пені за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності на суму 221024грн. та від
8.04.02р. № 157-23-01125672/3607, в якому вказано про
нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності на суму 198107ргн.
В обґрунтування нарахування пені за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності на загальну суму 419131грн. ДПІ
у м. Іллічівську послалася в акті перевірки про порушення Портом
вимог ст.ст. 1,2 Закону України ”Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94р. (із
змўнами та доп.).
В ході розгляду справи господарським судом також було
встановлено, що згідно з контрактом № 158-0 від 11.04.2000р. по
організації відпочинку та туристичного обслуговування,
укладеного між фірмою ”В” (надалі Фірма) та Портом, сторони
домовились сумісно організовувати комплексний оздоровчий
відпочинок та туристичне обслуговування дітей Фірми до 110
чоловік за заїзд в санаторій-профілакторій”Ч”, який належить
Порту. Орієнтовна вартість угоди становить 27625дол.США. Пунктом
4.3 названого контракту передбачено, що по окремих заявках
сторін та за окрему плату надаються сторонами один одному
додаткові послуги, не передбачені цим контрактом. Умовами
контракту передбачена оплата за надані послуги в доларах США
безготівковим перерахуванням грошових коштів. Пунктом 5.3 цього
контракту передбачено за угодою сторін понаднормативні суми
плат, що надійшли на рахунки сторін, підлягають зарахуванню або
поверненню. Фактично Портом за надані послуги по оздоровленню та
туристичному обслуговуванню у 2000-2001рр. були виставлені
рахунки, перелічені в додатку № 2 до акту перевірки на загальну
суму 49142,81 дол. США, з них по рахунку № 32/5036 від
09.08.01р. на суму 204І дол.США Фірмою здійснена оплата
20.08.01р. на суму 204І дол.США.
Поряд з вищезазначеним контрактом Портом укладено з Фірмою
контракт підряду № 159-0 від 11.04.2000р., згідно якого Порт
доручив фірмі за власний ризик та своїми матеріалами у
відповідності з технічним завданням, кошторисом на роботи та
матеріали та планом робіт виконати ремонт та модернізацію 4-х
корпусів літніх будиночків санаторію-профілакторію ”Ч”, які
належать Порту, а останній зобов'язується прийняти та оплатити
усі роботи у відповідності до умов даного контракту. Орієнтовна
вартість контракту склала 27625 дол. США. Доповненням від
06.09.2000р. до цього договору внесені зміни відносно вартості
контракту з 27625 дол. США на 82648 дол. США. Згідно актів
виконаних підрядних робіт за липень 2000р. та договірної ціни,
вартість виконаних робіт та матеріалів складає 448790грн., або
82648дол. США. За виконані роботи Портом 16.09.2000р. було
оплачено Фірмі 27625дол. США. З метою погашення заборгованості
за цим контрактом, Фірма листом від 07.09.01р. звернулася до
Порту з проханням зарахувати заборгованість Фірми перед Портом
по контракту № 158-0 від 11.04.2000р. на суму 39783,03дол. США в
рахунок погашення заборгованості Порту перед Фірмою по контракту
№ 159-0 від 11.04.2000р. Листом від 10.09.01р. № 26/1-610 Порт
надав згоду на проведення заліку з підписанням сторонами акту
звірки взаємних розрахунків від 10.09.01р. за вищезазначеними
контрактами, згідно яких заборгованість Фірми перед Портом була
повністю погашена, а заборгованість Порту перед Фірмою склала
15239,97дол. США.
При цьому згідно зі ст. 1 Закону України ”Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів
в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей,
зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з
дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної
декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт
(послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання
акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання
послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення
зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії
Нацўонального банку України.
Відповідно до ст. 4 названого Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
порушення
резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
тягне за собою стягнення пені за кожний день
прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної
виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній
валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним
курсом Національного банку України на день виникнення
заборгованості.
Здійснене ДПА нарахування пені на підставі ст. 4 названого
Закону за порушення ст. 2 цього Закону на суму 55997,05грн. по
рахунку № 32/3242 від 25.05.01р. на суму до виставленого Портом
ПДВ до оплати Фірмі по зазначеному контракту у розмірі 7318,78
дол. США господарським судом Одеської області підставно визнано
неправомірним, оскільки згідно з листом Порту № тдр-97 від
12.02.02р., надісланим Фірмі, зазначений рахунок анульований,
донарахований ПДВ був віднесений портом за рахунок його
прибутку.
Здійснене ДПІ у Іллічівському районі нарахування пені на суму
113557,93грн. у зв'язку з неприйняттям зазначеного зарахування
зустрічних однорідних вимог також обгрунтовано визнано
неправомірним, оскільки в основу правових висновків ДПІ у м.
Іллічівську покладені доводи про те, що припинення зобов'язання
зарахуванням зустрічної однорідної вимоги суперечить чинному
законодавству України, зокрема ст. 1 Закону України ”Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від
23.09.94р. (із змінами і доп.), згідно якої виручка резидентів в
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей,
зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з
дати митного оформлення продукції, що експортується, а в разі
експорту робіт (послуг) - з моменту підписання акта або іншого
документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.
В той же час місцевим господарським судом обгрунтовано прийнято
до уваги, що наведена стаття Закону не передбачає
неприпустимість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними
договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.
Судом обгрунтовано зроблено посилання на спеціальні закони -
зокрема, Закон України”Про зовнішньоекономічну діяльність”
( 959-12 ) (959-12)
від 16.04.91р. (із змінами і доп.), Закон України
”Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94р. (із змінами і доп.), Декретом
КМУ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від
19.02.93р., якими не забороняється припинення зобов'язання
зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за
зовнішньоекономічними договорами.
При цьому, Інструкцією НБУ про порядок здійснення контролю і
отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими
операціями (п. 2.5) передбачено, що у разі зміни умов договору,
що перебуває у банку на контролі, внаслідок чого виконання
нерезидентом зобов'язань за експортною операцією резидента
повністю здійснюється шляхом поставки товару, після отримання
банком від резидента копії документа, згідно з яким внесені
зміни до цього договору, банк знімає цю експортну операцію з
контролю.
Тобто, ця норма дозволяє виконання зобов'язання за
зовнішньоекономічними договорами не тільки у грошовій формі, а й
іншим способом, зокрема шляхом поставки товару.
Як видно зі змісту Закону України ”Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94р. (із
змінами і доп.), предметом його регулювання є лише випадки
застосування грошової форми розрахунків у відносинах, що
виникають між резидентами та нерезидентами у
зовнішньоекономічній діяльності.
На підставі вищезазначеного господарським судом зроблено
підставний висновок, що припинення дебіторської та кредиторської
заборгованості між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування
зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству
України.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України вбачає правомірним висновок господарського суду Одеської
області про те, що здійснене ДПА нарахування пені на суму
113557,93грн. на підставі ст. 4 Закону України ”Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, із
твердженням, що відповідальність наступає незалежно від обраного
сторонами порядку проведення розрахунків, в тому числі і
основаних на заліку взаємної заборгованості резидента і
нерезидента, суперечать вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується
також з висновком місцевого господарського суду щодо
неправомірного нарахування пені на суму 159638,18грн.
Згідно зі ст. 1 Закону України”Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94р. (із
змінами і доп.) імпортні операції резидентів, які здійснюються
на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення
перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового
платежу або виставлення векселя на користь постачальника
продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують
індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з договором № 377-0
від 6.09.2000р. купівлі-продажу постільних приналежностей,
укладеного між Портом та фірмою – нерезидентом, остання
зобов'язалась передати Порту у власність постільні
приналежності, а Порт - прийняти та оплатити вартість товару.
Відповідно до договору № 378-0 від 6.09.2000р. купівлі-продажу
меблів фірма - нерезидент зобов'язалась передати Порту товар, а
останній прийняти та оплатити вартість товару. Судом досліджено
факт оплати по зазначених договорах на суму 11004дол. США та
26430дол.США відповідно. Про виконання договірних зобов'язань
фірмою-нерезидентом перед Портом свідчать фактури НК 13/2000 від
15.09.2000р., НК 12/2000 15.09.2000р., акт передачі меблів по
договору № 378-0 від 06.09.2000р., акт передачі постільних
приналежностей по договору № 377-0 від 06.09.2000р.
Посилання ДПІ у м. Іллічівську та ДПА в обгрунтування
здійсненого нарахування пені на суму 133651,92грн. на ненадання
Портом ВМД, підтверджуючій надходження товару з зазначенням про
порушення вимог ст. 2 названого Закону, не заслуговує на увагу у
зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 1 Закону України ”Про
зовнўшньоекономўчну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
від 16.04.1991 року
із змінами і доповненнями), згідно якої імпорт (імпорт товарів)
- це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі)
українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в
іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням
або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи
купівлю товарів, призначених для власного споживання установами
та організаціями України, розташованими за її межами.
Господарський суд першої інстанції, дослідивши лист
Чорноморської регіональної митниці від 1.06.01р. № 4423/26-01/18
на запит Порту від 18.04.01р. № ВС/049, митні квитанції форми
МД-1 з відтиском митниці про ввезення на митну територію меблів
18.06.2000р., СМК № 000001/2000 від 18.06.2000р., митну
декларацію від 18.06.2000р., заповнену громадянином Польщі
Здіславом Подфігурним зроблено обгрунтований висновок про те, що
меблі, продані фірмою -нерезидентом Порту, були ввезені на митну
територію України громадянином Польщі Здіславом Подфігурним,
яким ці меблі були продані фірмі - нерезиденту.
Дослідивши надані Портом документи з урахуванням положень ст. 1
названого Закону, господарський суд першої інстанцій дійшов
обгрунтованого висновку про неправомірність нарахування пені на
суму 133651,92грн. на підставі ст. 4 Закону України ”Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від
23.09.94р. (із змінами і доп.) за порушення статті 2 цього
Закону.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з контрактом № 11
UА.СО/МFG.001/24-0 від 05.05.98р. на придбання, поставку,
інсталяцію, та налагодження у комплексі обладнання та
програмного забезпечення, перелік яких наведений у додатку № 1,
укладеному Портом з фірмою ”С”, за період з 01.04.01р. по
01.03.02р. Порт здійснив на користь нерезидента попередню
переплату по 4-му етапу по платіжному дорученню від 23.05.01р.
на суму 161841,5дол.США. Обладнання по цьому контракту було
отримано Портом від нерезидента, про що свідчать ВМД
№ 50004/1/914230 від 28.09.01р. на суму 34232,24дол. США, авіа
накладна № 566-111-5 4765 від 17.08.01р. з відтиском митниці
(під митним контролем 19.08.01р.), ВМД №№ 50004/1/914638 від
11.10.01р. на суму 62845,83дол.США, авіа накладна № 257-6084
8885 від 29.08.01р. з відтиском митниці (під митним контролем
01.09.01р.), ВМД №№ 50004/1/914229 від 28.09.01р. на суму
1100дол. США, ВМД №№ 50004/1/915047 від 22.10.01р. на суму
53714,09дол. США, СМК № 876-11022/001 від 17.10.01р., ВМД
№№ 50004/1/975554 від 26.12.01р. на суму 761,78дол. США,
квитанція кур'єрської пошти від 20.12.01р.
Поряд з цим, наданий Портом на розгляд суду акт виконаних робіт
від 20.08.01р. на суму 2581,21дол.США свідчить про отримання
Портом по зазначеному контракту ліцензії на право користування
ліцензійним продуктом програмного забезпечення СІ 1-00821
”Місrosoft Windows 2000 Sегvег Епg1іsh” кількістю 1 копія та С
78-004480”Місrosoft Windows 2000 Sегvег CAL Епg1іsh” кількістю
50 копій, а наданий Портом на розгляд суду акт виконаних робіт
від 24.12.01р. на суму 6606,73дол.США свідчить про отримання
Портом по зазначеному контракту результатів робіт по інсталяції
програмного забезпечення, виконаних виконавцем-нерезидентом по
зазначеному контракту до відправки продукції. Враховуючи вимоги
ст. 1 Закону України ”Про зовнішньоекономічну діяльність”
( 959-12 ) (959-12)
від 16.04.91р. (із змінами і доп.), згідно якої
момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину
товаром митного кордону України або переходу права власності на
зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця
до покупця, при цьому під товаром слід розуміти будь-яку
продукцію, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та
інші немайнові права, призначені для продажу (сплатної
передачі).
Господарський суд Одеської області, дослідивши зазначені
документи, зробив обгрунтований висновок про правомірність
нарахування ДПА пені на суму 8018,61грн. за період з 22.08.01р.
по 01.09.01р. виходячи з прострочки поставки валютних цінностей
по зазначеному контракту на суму 50020дол.США; на суму
176,34грн. за період з 22.08.01р. по 01.09.01р., виходячи з
прострочки поставки валютних цінностей по зазначеному контракту
на суму 1100 дол.США; на суму 51664,77грн. за період з
22.08.01р. по 20.10.01р., виходячи з прострочки поставки
валютних цінностей по зазначеному контракту на суму
53714,09дол.США; на суму 1526,47грн. за період з 22.08.01р. по
20.12.01р., виходячи з прострочки поставки валютних цінностей по
зазначеному контракту на суму 761,78 дол.США.
Таким чином, момент отримання Портом товару 19.08.01р. по
зазначеному контракту є датою отримання портом результатів
виконаних робіт по інсталяції програмного забезпечення, про що
додатково свідчать листи зазначеного нерезидента від 26.02.02р.
та від 10.10.01р.
З врахуванням наданих документів господарським судом Одеської
області зроблено підставний висновок про правомірність
нарахування ДПА пені на підставі ст. 4 Закону України ”Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94р. (із змінами і доп.) за порушення статті 2 цього
закону на загальну суму 61386,19грн. та відповідно про
неправомірність нарахування пені на загальну суму 25986,26грн.
За таких обставин рішення господарського суду Одеської області
прийнято обгрунтовано при правильному застосуванні норм
матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську
залишити без задоволення.
Рішення від 25.11.03 господарського суду Одеської області у
справі № 17-3-23-13/02-3913 залишити без змін.