ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 14/274пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В.
суддів Бур'янової С.С., Продаєвич Л.В.
з участю представників:
позивача: Б.Б.Б., В.В.В.
відповідача: Д.Д.Д., Е.Е.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємця Б.Б.Б.
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23
грудня 2003 р.
у справі № 14/274 пд
за позовом приватного підприємця Б.А.А.
до Херсонської товарної біржі "XXX", ВАТ "YYY", ТОВ "ZZZ"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
ВСТАНОВИВ:
У червні 2003 р. позивач звернувся в господарський суд з вказаним
позовом, посилаючись на те, що 27.10.99 р. ним з прилюдних торгів
був придбаний майновий комплекс ВАТ "YYY", розташований в м.Н-ську
на вул. Ч-ській, 88. На підставі акту про проведення прилюдних
торгів з реалізації нерухомого майна йому 13.11.2001 р. було
видане свідоцтво про право приватної власності на вказаний
майновий комплекс, зареєстроване 28.11.01 р. в H-ському МБТІ за №
X8.
Проте, 12.09.2002 р. ліквідатор ВАТ "YYY" З.З.З. продав в ході
біржових торгів на Херсонській товарній біржі "XXX" частину
промислової бази розташованої за адресою а саме: підстанцію, вхід
в підвал, два туалети, два навіси, службове приміщення, споруди та
огорожу ТОВ "ZZZ".
Оскільки вказаний договір купівлі-продажу укладено з порушенням
вимог закону - продані об'єкти, власником яких продавець не був та
які не можуть бути самостійними об'єктами права власності - вхід в
підвал, підстанція, просив на підставі ст.48 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
визнати договір купівлі-продажу частини промислової
бази, розташованої за адресою м.Н-ськ вул. Ч-ська, 88, укладений
12.09.02 р. між ВАТ "YYY" в особі ліквідатора З.З.З. та ТОВ "ZZZ"
просив визнати його недійсним.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.08.2003 р.
(суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено. Визнано недійсним договір
купівлі - продажу від 12.09.2002 р., укладений між відкритим
акціонерним товариством "YYY" та товариством з обмеженою
відповідальністю "ZZZ", за яким останнє придбало у власність
частину промислової бази, розташованої за адресою м.Н-ськ, вул.
Ч-ська, 88.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
23.12.2003 р. (головуючий - Яценко О.М., судді - Радченко О.П.,
Юхименко О.В.) рішення скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
просить скасувати постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 23.12.2003 р., залишивши в силі рішення
господарського суду Херсонської області від 06.08.2003 р.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, задовольнивши
позов, фактично вирішив питання про право власності на об'єкти,
які були предметом купівлі-продажу за оспорюваним договором,
вийшовши за межі позовних вимог. Право власності на ці об'єкти є
спірним, а тому позивачу перш, ніж звертатись з даним позовом,
слід вирішити питання про право власності на спірні об'єкти , що
значаться під літ. "W"- підстанція, літ. "E" - вхід в підвал, літ.
"R", "T" - туалети, літ "Y", "U" - навіси, літ. "S" - службове
приміщення, № X-X4, X5 - споруди та огорожа. Крім того, при
визнанні договору недійсним суд не застосував двосторонню
реституцію.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 5 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що позивач не надав доказів щодо його права
власності на об'єкти, які були предметом купівлі-продажу за
договором від 12.09.2002 р. між ВАТ "YYY" в особі ліквідатора
З.З.З. та ТОВ "ZZZ". При цьому суд не врахував, що позивачем були
заявлені вимоги про визнання недійсним цього договору на підставі
ст.48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, як такого, що не відповідає вимогам
закону, а тому предметом судового розгляду мало бути питання
відповідності договору вимогам закону та нормативним актам. Судом
це питання досліджено не було і в порушення зазначених вимог
постанови Пленуму Верховного Суду України постанова не містить
жодних висновків з цього питання.
Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позов, в
порушення вимог ст.ст. 32, 34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виходив
з припущення про те, що позивач згідно акту про проведення
прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна від 29.10.2001 р.
придбав весь майновий комплекс, розташований за адресою м. Н-ськ,
вул. Ч-ська, 88 розташований на земельній ділянці площею 2,2869
га.
За таких обставин постановлені у справі удові рішення не можна
визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш
ретельно з'ясувати обставини, що мають значення для справи,
перевірити чи є всі продані за оспорюваним договором
купівлі-продажу будівлі і споруди самостійними об'єктами права
власності, зокрема, вхід в підвал, і в залежності від
встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5 , 111-7 , 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємця Б.А.А. задовольнити
частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23
грудня 2003 р. та рішення господарського суду Херсонської області
від 06 серпня 2003 р. у справі за № 14/274пд скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі
суду.
Головуючий Л.В. Стратієнко
Судді С.С. Бур'янова
Л.В. Продаєвич