ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2004                                       Справа N 14/189

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ПП К-ко Людмили Петрівни

скаргу

на постанову                 Дніпропетровського апеляційного

                             господарського суду від 22.09.2003

                             року

у справі за позовом          ПП К-ко Людмили Петрівни

до                           СФГ “Д”

про   звернення стягнення на майно на суму 51 548,16 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у квітні 2003 року ПП К-ко Людмила Петрівна звернулась до суду з

позовом до СФГ “Д” про стягнення 48 578,56 грн. основного  боргу

з  урахуванням  інфляції та 2 969,60 грн. річних посилаючись  на

невиконання відповідачем зобов’язань по бартерному договору №  1

від 30.03.2000 року.

Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

20.06.2003  року  позов  в  частині  стягнення  основного  боргу

задоволено в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду

від  22.09.2003  року рішення суду першої інстанції  змінено,  з

відповідача  на користь позивача стягнуто 39,4000  тн.  товарної

кукурудзи на загальну суму 15 760 грн. – основного боргу.

Не  погодившись з постановою апеляційної інстанції позивач подав

касаційну скаргу в якій просить постанову скасувати, як таку, що

прийнята   з  порушенням  та  неправильним  застосуванням   норм

матеріального  та  процесуального права, а рішення  суду  першої

інстанції залишити без змін.

Заслухавши  суддю–доповідача,  пояснення  представників  сторін,

зокрема  і  після оголошеної судом до 18.03.2004  року  перерви,

перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги судова

колегія  вважає, що рішення місцевого та постанова  апеляційного

господарського суду підлягають скасуванню, а справа  направленню

на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

30.03.2000 року між ПП К-ко Людмилою Петрівною та СФГ  “Д”  було

укладено   бартерний  договір  №  1  за  яким   ПП   К-ко   Л.П.

зобов’язалась  поставити, а відповідач зобов’язався  прийняти  і

оплатити  з  відстрочкою платежу посівний матеріал  “Молдавський

гібрид  кукурудзи БеМО – 181” у кількості 13,800 тн., відповідно

до п. 1.1 Договору.

Відповідно  до  п. 3.1 відповідач зобов’язався розрахуватися  за

поставлений   товар  шляхом  поставки  позивачу  102,400   тонни

товарної кукурудзи в заліковій вазі.

П.  4.1  сторони визначили, що товар поставляється  в  заліковій

вазі з доставкою на елеватор.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову  місцевий

господарський  суд  зіслався  на те,  що  позивач  виконав  свої

договірні  зобов‘язання  повністю, а відповідач  не  надав  суду

доказів розрахування з позивачем.

Проте,   покладені   в  основу  рішення  та   постанови   мотиви

задоволення позову не ґрунтуються на наявних у справі матеріалах

і зроблені без повної та всебічної перевірки обставин справи.

Як  вбачається  з матеріалів справи сторонами подані  докази  на

пўдтвердження  виконання своїх договірних зобов’язань у  вигляді

вагового   журналу  елеватора  (а.с.  57-59),  копії   накладних

позивачки (а.с. 45-56), товарно - транспортні накладні (а.с. 45-

46),  журнал  дослідження якості кукурудзи (а.с. 62,63)  з  яких

неможливо  дійти  достовірного висновку про  те,  кому  належить

товар який перевозився по цим документам.

На ці обставини місцевий господарський та апеляційний суди уваги

не  звернули і належної оцінки їм не дали, а тому висновки  суду

щодо  того,  що позивач не довів суду факт виконання  договірних

зобов‘язань  перед  відповідачем, а позивач  довів  вартість  не

можна визнати обґрунтованими, а постановлені рішення законними.

При  новому  розгляді справи суду необхідно врахувати  наведене,

повно  та всебічно перевірити дійсні обставини справи,  дати  їм

належну   правову  оцінку  і  в  залежності  від   встановленого

постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення   господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

20.06.2003   року,  постанову  Дніпропетровського   апеляційного

господарського  суду  від 22.09.2003 року  скасувати,  а  справу

направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.