ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2004                                      Справа N 14/189

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ПП К-ко Людмили Петрівни

скаргу

на постанову                 Дніпропетровського апеляційного

                             господарського суду від 22.09.2003

                             року

у справі за позовом          ПП К-ко Людмили Петрівни

до                           СФГ “Д”

про   звернення стягнення на майно на суму 51 548,16 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у квітні 2003 року ПП К-ко Людмила Петрівна звернулась до суду з

позовом   до   СФГ  “Д”,  у  якому  посилаючись  на  невиконання

відповідачем своїх зобов‘язань по договору від 30.03.2000  року,

№  1  щодо  розрахунків за поставлену продукцію просила звернути

стягнення  на  його майно, зокрема соняшник, пшеницю,  ячмінь  у

межах суми боргу, який з урахуванням знецінення коштів внаслідок

інфляції та відсотків складає 51 548,16 грн.

Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

20.06.2003   року   позов  задоволено   шляхом   покладення   на

відповідача  обов‘язку поставити позивачу 102,4 т. кукурудзи.  У

решті вимог відмовлено.

Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду

від 22.09.2003 року обсяги зобов‘язань відповідача щодо поставки

зерна товарної кукурудзи зменшено до 39,4 т.

Не  погодившись з постановою апеляційної інстанції позивач подав

касаційну скаргу в якій просить постанову скасувати, як таку, що

прийнята   з  порушенням  та  неправильним  застосуванням   норм

матеріального  та  процесуального права, а рішення  суду  першої

інстанції залишити без змін.

Заслухавши  суддю–доповідача,  пояснення  позивача,  перевіривши

матеріали  справи  та обговоривши доводи скарги  судова  колегія

вважає,   що   рішення   місцевого  та  постанова   апеляційного

господарського суду підлягають скасуванню, а справа  направленню

на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Відповідно  до  умов  договору № 1 від 30.03.2000  року  позивач

поставив  відповідачу  13,8  т.  посівного  матеріалу  за   який

останній  зобов‘язався розрахуватись зерном кукурудзи доставивши

його   на  елеватор  до  30.11.2000  року  та  видавши  на  ім‘я

постачальника квитанцію за формою № 13.

Постановляючи  про часткове задоволення позову  апеляційний  суд

послався  на  виконання  відповідачем своїх  зобов‘язань  шляхом

поставки 63 т. зерна кукурудзи, що на думку суду підтверджується

товарно-транспортними    накладними    та    ваговим    журналом

хлібоприймального підприємства.

Проте   повністю  погодитись  з  наведеними  апеляційним   судом

мотивами   часткового  задоволення  позову  не  можна,  оскільки

висновки  суду  зроблені  без повного та  всебічного  з‘ясування

дійсних обставин справи.

Отримання безпосередньо у відповідача зерна кукурудзи  у  обсязі

63 т. та виписування накладних до товарно–транспортних накладних

які прийняті судом у якості доказів виконання відповідачем своїх

зобов‘язань позивачем не визнається.

За  таких  обставин,  та  враховуючи умови  договору,  за  якими

відповідач  зобов‘язався поставити продукцію на  хлібоприймальне

пўдприємство  суди  першої і апеляційної  інстанцій  зобов‘язані

були  витребувати від останнього дані про постачальника  спірної

продукції  та її власника і з урахуванням пояснень позивача  про

доставку  на це хлібоприймальне підприємство у цей період  20  –

21.10.2000   року  зерна  кукурудзи  від  іншого   постачальника

з‘ясувати, у якому ж обсязі відповідно до умов договору виконані

зобов‘язання   з  боку  відповідача  та  чи  є  таке   виконання

прийнятним для позивача.

Однак  наведене  вище  суди  не  з‘ясували,  обставини  на   які

посилається  відповідач  на підтвердження  часткового  виконання

зобов‘язань і твердження позивача про протилежне належним  чином

не  перевірили, а тому за таких обставин постановлені по  справі

судові  рішення  не  можуть залишатись  без  змін  і  підлягають

скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При  новому  розгляді справи суду необхідно врахувати  наведене,

повно  та всебічно перевірити дійсні обставини справи,  дати  їм

належну   правову  оцінку  і  в  залежності  від   встановленого

постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення   господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

20.06.2003   року,  постанову  Дніпропетровського   апеляційного

господарського  суду  від 22.09.2003 року  скасувати,  а  справу

направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.