ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 11/683
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва (надалі ДПІ у
Печерському районі)
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.06.2003
у справі № 11/683
господарського
суду м. Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Е”
(надалі Товариство)
до ДПІ у Печерському районі
про визнання недійсним рішення
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 18.03.04 було оголошено лише вступну та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішення від 02.04.03 господарського суду м. Києва позовні вимоги
задоволено частково.
Визнано недійсним рішення ДШ у Печерському районі
№ 1563/26-16/23497256 від 13.08.01 про застосування і стягнення
сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового
та іншого законодавства у частині донарахування податку на
прибуток у сумі 1 920 грн., штрафних санкцій з податку на
прибуток у сумі 480 грн.,податку на додану вартість у сумі 22
475,26 грн., штрафних санкцій з податку на додану вартість у
сумі 5 618,81грн.
Стягнуто з ДПІ у Печерському районі на користь товариства з
обмеженою відповідальністю "Е" 77,00 грн. судових витрат.
Постановою від 13.06.03 Київського апеляційного господарського
суду.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням і постановою, ДПІ у
Печерському районі звернулося з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення про
відмову з задоволення позову.
На думку скаржника, при прийнятті рішення та постанови допущено
порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.97 де визначено,що валовий доход це
загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України,
її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній
зоні., так і за її мазками. Валовий дохід включає загальні
доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі
допоміжних та обслуговуючих виробництв, а датою збільшення
валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій.
Проведені фізичним особам операції по реалізації товарів
підтверджуються бухгалтерськими документами Товариства,але ці
операції не включено до складу валового доходу.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, додані до неї
документи, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення
представників сторін суддю-доповідача, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Печерському районі
було здійснено документальну перевірку Товариства з питань
дотримання податкового законодавства за період його діяльності з
01.01.98 по 01.10.00 за результатами якої складено акт № 143 від
06.08.01.
ДПІ у Печерському районі на підставі вказаного акту 13.08.01
було прийнято рішення № 1563/26-16/23497256 про застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донараховних сум
податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства, згідно якого Товариству
донараховане податок на додану вартість у суму 30 445,00 грн.,
податок на прибуток у сумі 1 920,00 грн., фінансові санкції в
розмірі 25% донарахованих податків з ПДВ у сумі 7 611,25 грн., з
податку на прибуток у сумі 480 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховує,що
попередніми судовими інстанціями було встановлено,що на підставі
матеріалів документальної перевірки, яка була здійснена ДПІ у
Печерському районі Товариству було збільшено валовий дохід в II
кв. 2000 року, у зв'язку з чим було донараховане податок на
прибуток у сумі 1 920 грн. та застосовано штрафні санкції з
податку на прибуток у сумі 480 грн.
ДПІ у Печерському районі до валового прибутку Товариства було
віднесено суми коштів відповідно до накладних (без ПДВ): № 50
від 12.04.00 в сумі 63 942,00 грн., № 259 від 15.05.00 в сумі 9
458,30 грн., № 261 від 17.05.00 в сумі 38 976,00 грн. З
урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що
переноситься на наступні податкові періоди Товариству визначено
податок на прибуток у розмірі 1 920 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що суми грошових коштів по
вказаним накладним до валового доходу віднесені не були,
оскільки накладні анульовано як виписані помилково, зважаючи на
те, що вони не відображають фактичних господарських операцій
підприємства.
Попередні інстанції взяли до уваги, що у відповідності до ст. 1
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність
в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
від 16.07.99 № 996-ХГУ (із змінами та
доповненнями) первинний документ це документ, який містить
відомості про господарську операцію та підтверджує її
здійснення.
ДПІ у Печерському районі при розгляді справи у місцевому суді та
апеляційній інстанції не надало належних доказів, підтверджуючих
здійснення господарських операції, які відбулись по накладними
№ 50 від 12.04.00, № 259 від 15.05.00, № 261 від 17.05.00.
Матеріалами справи підтверджено,що накладна № 50 від 12.04.00
була виписана експедитору Товариства на переміщення матеріальних
цінностей автомобільним транспортом в середині підприємства.
Судові інстанції при розгляді справи врахували,що у
відповідності до наказу Міністерства статистики України"Про
затвердження типових форм первинних облікових документів з
обліку сировини та матеріалів" № 193 від 21.06.96 визначено,що
накладна - це вимога на відпуск (внутрішнє переміщення)
матеріалів (форма № М-1 1) і використовується для обліку руху
матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску
господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його
території, а також стороннім організаціям.
Матеріалами справи підтверджено, що експедитором Товариства був
Ш-ь Ю.І., який згідно контракту на виконання обов'язків
експедитора від 03.01.00 без номера здійснював переміщення
товарно-матерўальнў цінності до складу підприємства в м. Одесі,
відповідно до договору оренди нежилих приміщень від 01.02.00 без
номера.
В той же час накладна № 259 від 15.05.00 відображає операцію з
реалізації товарів,що фактично не відбулась, оскільки покупець
відмовився придбати товар, зазначений в накладній. Усну угоду,
яку було оформлено цією накладною, розірвано, а вказана накладну
було анульовано, згідно наказу позивача без номеру від 15.05.00
(а. с. 21).
Попередніми судовими інстанціями враховано вимоги п. 5 ст. 8
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність
в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
на підставі якого підприємство має право
самостійно розробляє систему і форми внутрішньогосподарського
(управлінського) обліку, звітності і контролю господарських
операцій, визначати права працівників на підписання
бухгалтерських документів.
У відповідності до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
передбачено,
що накладні повинні підписуватися уповноваженими особами та не
містить всі необхідні реквізити для даного типу документу, а
тому накладна № 261 від 17.05.00 не може підтверджувати сплати
по ній коштів так, як є недійсною, бо не підписана.
Матеріалами справи підтверджено анулювання накладної № 261 від
17.05.00 на підставі наказ від 17.05.00 без номера, але докази
про отримання Товариством доходів від реалізації товарів,
зазначених в накладних № 50 від 12.04.00, № 259 від 15.05.00,
№ 261 від 17.05.00 ДПІ у Печерському районі не надано.
За вказаних обставин попередні судові інстанції правомірно
дійшли висновку про безпідставність донарахування Товариству
податку на прибуток у розмірі 1 920,00 грн. та штрафних санкцій
у сумі 480 грн.
В акті перевірки ДПІ у Печерському районі, зокрема, зазначено,
що Товариством не було відображено валовий дохід по операціям,
оформлених накладними № 50 від 12.04.00, № 259 від 15.05.00,
№ 261 від 17.05.00, а тому на підставі акту перевірки Товариству
було донараховане ПДВ у сумі 22 475,26 грн. та застосовано
штрафну санкцію з ПДВ у розмірі 5 618,81 грн.
Місцевим та апеляційним судом було встановлено,що ДПІ у
Печерському районі неправомірно збільшено валові доходи, а тому
донарахування ПДВ за операціями у II кварталі 2000 року у сумі
22 475,26 грн. та штрафної санкції з ПДВ у розмірі 5 618,81 грн.
є безпідставним.
Посилання скаржника на те, що Товариством під час списання
кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної
давності не скоригував суми податкового кредиту у зв'язку з чим
занизив податкові зобов'язання з ПДВ в І кварталі 2000 року у
сумі 5290,00 грн. та в II кварталі 2000 року - у сумі 2680,00
грн.
Матеріалами справи підтверджено, що Товариство здійснювало
спільну діяльність з виробництва електроенергії на підставі
контракту № 6/96 від 22.04.96 з ОП "Дарницька ТЕЦ № 4".
На підставі вказаного контракту Товариством поставлялася
давальницька сировина ТЕЦ № 4 для виробляння електроенергію.
Кредиторська заборгованість перед ТЕЦ-4 виникла в результаті
часткової компенсації затрат на виробництво електроенергії у
сумі 16 100,00грн., а тому Товариство у відповідності до п. 1
ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на додану
вартість" ( 14-92 ) (14-92)
від 26.12.92р. № 14-92, який діяв на той
час, правомірно не зменшувало податковий кредит на суму ПДВ у
розмірі 2 680,00 грн. та 5 290,00 грн., оскільки оподаткування
продажу електроенергії здійснювалося за нульовою ставкою.
В силу ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Товариство не надало до суду первинних документів, що
підтверджують виникнення та списання кредиторської
заборгованості, по якій минув строк позовної давності, з ОП
"Дарницька ТЕЦ № 4",а в матеріалах справи є лише копії контракту
№ 6/96 від 22.04.96, додаткова угода до нього № 1 від 05.05.96,
додаткова угода № 2 від 03.03.97, додатки № 1 від 22.04. 96 та
№ 2 від 03.03.97,але Товариством не надано акту звірки
розрахунків з ОП "Дарницька ТЕЦ № 4", платіжних доручень та
інших документів на підтвердження виникнення, існування та
подальшого списання кредиторської заборгованості.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.06.03 у справі № 11/683 господарського суду м. Києва без
змін.