ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 10/209
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу H-ської селищної ради H-ського району
Херсонської області
на ухвалу Запорізького апеляційного господарського
суду від 15.08.2003 року
у справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до H-ської селищної ради H-ського району
Херсонської області
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.08.2003 року апеляційну скаргу H-ської селищної ради H-ського
району Херсонської області на рішення господарського суду
Херсонської області від 23.12.2002 року повернуто без розгляду з
мотивів пропуску процесуального строку на її подання,
встановленого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі заявник вважає, що апеляційним судом порушені
норми процесуального права і, просить його ухвалу скасувати.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи та оскаржувану ухвалу суду, обговоривши доводи
касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що вступна і резолютивна частини
оскаржуваного в апеляційному порядку рішення господарського суду
Херсонської області оголошені 23.12.2002 року, мотивоване рішення
підписано 08.01.2003 року, відправлено сторонам 11.01.2003 року,
отримано відповідачем 14.01.2003 року,
Первісна апеляційна скарга на рішення господарського суду
Херсонської області від 23.12.2002 року була подана відповідачем
17.01.2003 року. Зазначена апеляційна скарга була повернута
ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
17.02.2003 року з підстав, передбачених п. 3 ст. 97 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, з посиланням на неналежне оформлення платіжного
доручення про сплату державного мита.
Повторна апеляційна скарга на зазначене судове рішення була подана
відповідачем 06.03.2003 року після усунення її недоліків. Ухвалою
Запорізького апеляційного господарського суду від 20.03.2003 року
повторно була повернута останньому на підставі п. 4 ст. 97 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
через відсутність клопотання про відновлення
строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Втретє з апеляційною скаргою відповідач звернувся до апеляційного
суду 03.04.2003 року та подав клопотання про відновлення
процесуального строку на її подання, яке було додане до скарги.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.04.2003 року апеляційну скаргу H-ської селищної ради народних
депутатів повернуто на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з посиланням на пропуск строку подання апеляційної
скарги з вини скаржника.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2003 року
ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
15.04.2003 року скасовано, а справу № 10/209 передано до суду
апеляційної інстанції для вирішення питання щодо прийняття
апеляційної скарги.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.08.2003 року вчетверте була повернута без розгляду апеляційна
скарга відповідача на підставі ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги без
розгляду, апеляційний суд виходив з того, що скарга подана
заявником після закінчення строку, встановленого для її подання,
поза межами 3-х місячного строку, встановленого ст.93 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та за відсутності поважних причин пропуску цього
строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою сторони, прокурора чи зі своєї
ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску
встановленого законом процесуального строку поважною і відновити
пропущений строк.
Відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку,
апеляційний суд виходив з того, що зазначений строк пропущений з
вини відповідача, оскільки первісна апеляційна скарга була
повернута судом з підстав її неналежного оформлення.
Проте, зроблений судом апеляційної інстанції висновок не
ґрунтується на змісті ст. 53 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з чим при вирішенні питання про
відмову у відновленні пропущеного процесуального строку допущено
неправильне застосування зазначеної процесуальної норми.
Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 ) (1798-12)
не пов'язує
право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним
колом обставин, що спричинило пропуск строку. Отже, у кожному
випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску
строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про
його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності
чи неповажності причин пропуску строку.
Оскаржена ухвала апеляційного суду цим вимогам не відповідає.
Зокрема, суд не дав оцінки доводам відповідача про те, що недоліки
платіжного доручення про сплату державного мита виправлено
банківською установою 05.03.2003 року та надіслано до суду
апеляційної інстанції 06.03.2003 року з іншими матеріалами
апеляційної скарги
При цьому суд також не врахував того, що рішення господарського
суду Херсонської області від 23.12.2002 року (підписано 08.01.2003
року) отримано відповідачем 14.01.2003 року, первісна апеляційна
скарга подана відповідачем в установлений законом строк,
клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, на
наявність якого в матеріалах справи суд уваги не звернув, подано
03.04.2003 року, та не навів належної оцінки доводам, викладеним у
ньому.
До того ж, слід зазначити, що встановлені законом строки вчинення
процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного
захисту порушених прав особи.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відновленні
процесуального строку, що не ґрунтується на матеріалах та
обставинах справи, не відповідає вимогам законодавства.
За таких обставин, оскаржену судову ухвалу не можна визнати
законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим її слід скасувати, а
справу передати до апеляційного суду для прийняття апеляційної
скарги до провадження.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст.ст. 111-11 - 111-13 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу H-ської селищної ради H-ського району Херсонської
області задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
15.08.2003 року скасувати, і справу № 10/209 передати Запорізькому
апеляційному господарському суду для прийняття до провадження
апеляційної скарги H-ської селищної ради на рішення господарського
суду Херсонської області від 23.12.2002 року.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук