Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши матеріали касаційної скарги суб’єкта підприємницької

діяльності Т-ч Оксани Миколаївни

на постанову       Київського апеляційного суду від 10.12.2003р.

у справі          № 2/318 господарський суд м.  Києва

за позовом        Закритого акціонерного товариства “Р”

до               Суб’єкта підприємницької діяльності Т-ч О.М.

про   стягнення 1 226 765,80 грн.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство “Р” (далі – ЗАТ “Р”) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності Т-ч Оксани Миколаївни (далі – СПД Т-ч О.М.) про стягнення 1226765,80 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.10.2003р. у справі № 2/318 в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до умов додаткової угоди, укладеної між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М. шляхом обміну листами, ЗАТ “Р” брало на себе зобов’язання по відшкодуванню витрат, пов’язаних з реалізацією СПД Т-ч О.М. товарів, отриманих від ЗАТ “Р”, що додатково підтверджується актами звірки взаєморозрахунків між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М.

Не погодившись з рішенням суду, ЗАТ “Р” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти постанову, в якій стягнути з СПД Т-ч О.М. на користь ЗАТ “Р” суму основного боргу в розмірі 1 226 765,80 грн., вартість юридичних послуг в розмірі 11 235,00 грн., держмита в розмірі 1 700,00 грн. та 850,00 грн. за розгляд справи в Господарському суді міста Києва та Київському апеляційному господарському суді, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003р. рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2003р. у справі № 2/318 скасоване, позовні вимоги ЗАТ “Р” задоволені частково – стягнути з СПД Т-ч О.М. 1 226 765,80 грн. основного боргу, 2 550,00 державного мита, 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині відшкодування шкоди на оплату юридичних послуг в розмірі 11 235,00 грн. відмовлено. Визнані недійсними зміни до договору купівлі-продажу № 1 від 12.01.2001р. внесені листом Голови Правління ЗАТ “Р” Тарасовим О.В. від 22.01.2001р.

Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, СПД Т-ч О.М. просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003р., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права при її прийнятті, та залишити рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2003р. у справі № 2/318 в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесені рішення та постанови по справі № 2/318, дійшла до висновку, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови у справі за зібраними та оціненими доказами, були порушені норми матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.01.2001р. між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М. був укладений договір купівлі-продажу № 1, згідно з умовами якого, ЗАТ “Р” поставляв товари, а СПД Т-ч О.М. приймав та сплачував вартість отриманих товарів. Пунктом 3.2. зазначеного договору № 1 було встановлено, що СПД Т-ч О.М. зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого ЗАТ “Р” товару по мірі реалізації. Шляхом обміну листами (листом СПД Т-ч О.М. від 21.01.2001р. на ім’я ЗАТ “Р” та листом ЗАТ “Р” від 22.01.2001р. на ім’я СПД Т-ч О.М.) між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М. була укладена додаткова угода щодо дії договору № 1 від 12.01.2001р., у відповідності до якої ЗАТ “Р” бере на себе зобов’язання по відшкодуванню за свій рахунок витрат, пов’язаних з реалізацією СПД Т-ч О.М. товарів, отриманих від ЗАТ “Р”. Вказані витрати погоджувались актами звірки взаєморозрахунків між ЗАТ “Р” та СПД Т-ч О.М., які були складені за періоди з 12.01.2001р. до 31.12.2001р., з 01.01.2002р. до 31.12.2002р. та з 01.01.2003р. до 31.03.2003р.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ “Р” не надав доказів недійсності листів від 21.01.2001р. та 22.01.2001р., а твердження ЗАТ “Р”, що у вказаних листах відсутні суттєві умови угоди і вони вважаються неукладеними, суд не приймає до уваги, оскільки стаття 154 Цивільного кодексу України (435-15) дозволяє укладати угоди шляхом обміну листами, а у відповідності до положень статті 4 Цивільного кодексу України (435-15) , цивільні права і обов’язки виникають внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання цивільно-правових наслідків.

Вищий господарський суд України не може погодитись з висновком Київського апеляційного господарського суду щодо невідповідності додаткової угоди до договору купівлі-продажу № 1 від 12.01.2001р. вимогам діючого законодавства та визнання вказаної угоди недійсної, оскільки стаття 48 Цивільного кодексу України (435-15) передбачає недійсність угод, що не відповідають вимогам закону. В Постанові Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003р. не зазначено якому саме закону не відповідає додаткова угода, а правила внутрішнього документообўгу ЗАТ “Р” не є законом. Крім того, в порушення статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київській апеляційний господарський суд прийняв від ЗАТ “Р” додаткові докази по справі без обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції. В якості доказу, на підставі якого, суд дійшов висновку про недійсність додаткової угоди, Київській апеляційний господарський суд прийняв витяг з Протоколу зборів акціонерів ЗАТ “Р” № 3/1 від 01.12.1999р.

Згідно з положеннями статті 161 Цивільного кодексу України (435-15) , зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вказівок договору. Статтею 162 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Отже, відповідач не порушено вимог діючого законодавства щодо здійснення господарської діяльності і він сумлінно виконував умови досягнутих домовленостей.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального і процесуального права при прийнятті Постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003р. у справі № 2/318, у зв’язку з цим підлягає скасуванню, а рішення господарського суду м. Києві залишенню без змін.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності Т-ч Оксани Миколаївни задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003р. у справі № 2/318 скасувати.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.10.2003р. у справі № 2/318 залишити в силі.