ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 5/556-29/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників:
позивача не з'явилися
(повідомлені належним чином)
відповідача не з'явилися
(повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні касаційну у Галицькому районі м. Львова.
скаргу
на постанову від 27.08.2003 р. Львівського
апеляційного господарського
суду
у справі № 5/556-29/62 господарського
суду Львівської області
за позовом Приватного підприємця К-юк
Тетяни Романівни
до Державної податкової інспекції
у Галицькому районі м. Львова
про визнання недійсним рішення ДПІ
у Галицькому районі м. Львова
№ 1/2658100147/3836 від 13
лютого 2001року
31 липня 2002р.
В березні 2002 року Приватний підприємець К-юк Т.Р. звернулася до
господарського суду Львівської області з позовом про визнання
недійсним рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова
№ 1/2658100147/3836 від 13 лютого 2001року, яким позивачеві були
застосовані штрафні (фінансові) санкції, а саме: п'ятикратний
розмір суми проданих товарів, що становить 23 грн.; п'ятикратний
розмір суми, на яку виявлено, невідповідність, що становить 37
грн. 50 коп.; двадцять неоподатковуваних мінімумів громадян, що
становить 340 грн.; сто неоподатковуваних мінімумів громадян, що
становить 1700 грн.
Позовна заява вмотивована тим, що відповідачем безпідставно була
здійснена попередня документальна перевірка кіоску, розташованого
по вул. Коперніка 29/31, оскільки, відповідно до статей 2, 3 Указу
Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.1998 року № 817
існує лише два види перевірок, а саме планова та позапланова
перевірки. Перевірка, яку здійснив відповідач не підпадає під
вимоги зазначених статей цього Указу.
Рішенням господарського суду Львівської області, що прийняте
суддею позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення
Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова
№ 1/2658100147/3836 від 13 лютого 2001року у частині застосування
штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1, 3, ст. 17 та ст. 22
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у сумі 400 грн. 50 коп., та відмовлено в позові в
частині застосування санкцій на підставі статті 17 Закону України
"Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
у сумі 1700 грн.
Судове рішення вмотивоване відсутністю порушень з боку позивача
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та відсутність у підприємця права на здійснення
роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому
районі міста Львова Львівський апеляційний господарський суд
переглянув рішення місцевого суду від 18.05.2002 року і постановою
від 27 серпня 2003 року залишив його без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Галицькому районі міста Львова
звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України в якій просить скасувати рішення господарського суду
Львівської області від 18.05.2002 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 27.08.2003 року в частині
визнання недійсним податкового рішення у сумі 400 грн.
Касаційна скарга вмотивована наявністю порушень, які допустив
позивач при здійсненні розрахункових операцій. Податкова інспекція
наголошує в касаційній скарзі на те, що реалізація товарів в
кіоску проводилась без застосування реєстратора розрахункових
операцій; була відсутня розрахункова книжка та книга обліку
розрахункових операцій; перевіркою була виявлена не відповідність
готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій
денному звіту.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішення господарського суду Львівської області
та постанови Львівського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція виходить з обставин,
встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанцій.
При розгляді справи господарські суди першої та апеляційної
інстанції встановили, що Державною податковою інспекцією у
Галицькому районі міста Львова була проведена перевірка з питань
дотримання позивачем вимог Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, про що складено акт перевірки
№ 003980 від 09.02.2002 року.
На підставі зазначеного акта перевірки було прийняте оскаржуване
рішення № 257/04-33-1/2658100147/3836 від 13.02.2002 року, котрим
із посиланням на порушення пункту 1,5,13 статті 3, статті 17,
пункту 1,3 статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" та статті 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
були
застосовані фінансові санкції: у 5-ти кратному розмірі від суми
проданих товарів у разі не проведення розрахункових операцій через
РРО, що становить 23 гривні; у п'ятикратному розмірі суми на яку
виявлено не відповідність суми готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті,
що становить 37 грн. 50 коп.; двадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян у разі не використання розрахункової книги у сумі
340 грн.; та ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у
сумі 1700 грн. за відсутність ліцензії на право здійснення
роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
В процесі розгляду справи місцевий та апеляційний господарські
суди також встановили, що фактично при здійсненні торгівлі
працівником позивача через реєстратор розрахункових операцій з
видачею розрахункового чека
обліковувались всі готівкові надходження, в той проміжок часу та
за ті товари, які були зазначені в акті податкової інспекції
№ 003980 від 06 лютого 2002 року. Суди також не підтвердили
висновки податкової інспекції про невідповідність готівкових
коштів денному звіту, який складається позивачем.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
реєстратори розрахункових операцій
застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької
діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями,
іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти
підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків
в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами
підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу
іноземної валюти.
Згідно статті 3 цього ж Закону, суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки
(надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому
порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори
розрахункових операцій з операцій з роздрукуванням відповідних
розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових
операцій або у випадках, передбачених цим Законом, із
застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових
книжок.
Відповідно до вимог пункту 1 статті 17 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
відповідальність
у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг)
наступає, зокрема, у разі проведення розрахункових операцій на
неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) чи у разі
не проведення розрахункових операцій через реєстратори
розрахункових операцій.
Приписами пункту 3 статті 17 Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
про який йдеться
передбачено, що у разі невикористання при здійсненні розрахункових
операцій у випадках визначених цим Законом, розрахункових книжок
чи книг обліку розрахункових операцій застосовується фінансова
санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Відповідно до вимог статті 22 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у разі невідповідності суми
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка
зазначена у денному звіті, до суб'єкта підприємницької діяльності
застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми на
яку виявлено невідповідність.
Оскільки, місцевий та апеляційний суди, дослідивши акт перевірки
Державно податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова та
інші зібрані у справі докази, не встановили порушень з боку
позивача розрахункових операцій при здійсненні готівкових
розрахунках за продані товари та вірно застосували приписи чинного
законодавства, що регулюють правовідносини що склалися, у
касаційної інстанції немає підстав для скасування прийнятих
судових рішень.
За таких обставин рішення господарського суду Львівської області
від 18.05.2002 року та постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 27.07.2003 у цій справі слід залишити без
змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Галицькому районі міста Львова без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Львівської області від18.05.2002 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
27.07.2003 року у справі № 5/556-29/62 залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі міста Львова без задоволення.