ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 3/157
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників сторін
позивача не з'явились (повідомлені
належним чином)
відповідача не з'явились (повідомлені належним
чином)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну Стаханівської об'єднаної
скаргу державної податкової інспекції
на постанову від 12.11.2003 Донецького
апеляційного господарського
суду № 3/157 господарського
у справі за позовом до суду Луганської області
про Товариства з обмеженою
відповідальністю "С"
Стаханівської об'єднаної
державної податкової інспекції
Відділення державного
про казначейства м.Стаханов
стягнення бюджетного
відшкодування у сумі
8929,74грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "С" звернулося до
господарського суду Луганської області з позовом до Стаханівської
об'єднаної державної податкової інспекції та Відділення державного
казначейства у м. Стаханів про стягнення бюджетного відшкодування
по податку на додану вартість в сумі 8302грн. по декларації за
вересень 2002р. та процентів в сумі 627,74грн. нарахованих у
зв'язку з несвоєчасним бюджетним відшкодуванням податку на додану
вартість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками господарської
діяльності позивача у вересні 2002 р. виникла бюджетна
заборгованість з податку на додану вартість, яка відповідно до
приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 16 вересня
2003 року, що прийняте суддею, позовні вимоги задоволені частково,
стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю "С" бюджетну заборгованість з податку
на додану вартість за вересень 2002р. в сумі 8302грн, а
провадження у справі в частині стягнення процентів в сумі 627,74
грн. припинено оскільки позивач відмовився від позову в цій
частині. Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи
факту існування суми бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість і підлягає відшкодуванню відповідно до вимог підпункту
7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Донецький Апеляційний господарський суд постановою від 12
листопада 2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Луганської області без змін, а апеляційну скаргу Стаханівської
об'єднаної державної податкової інспекції - без задоволення, з тих
самих підстав.
Стаханівська об'єднана державна податкова інспекція просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати постанову у справі, посилаючись на
неправильне застосування Донецьким апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права. При цьому заявник
обґрунтовує касаційну скаргу тим, що висновок суду ґрунтується
тільки на нормах Закону України "Про податок на додану вартість (
168/97-ВР ), в той час як порядок та строки відшкодування податку
на додану вартість передбачені іншими нормативними актами, а саме
Порядком відшкодування ПДВ у редакції від 21.05.2001р., який
тлумачить та розширює норми Закону України "Про податок на додану
вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду Луганської області
та постанові Донецького апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, постанови касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При цьому не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені господарським судом чи відхилені
ним, вирішувати питання достовірності, переваги доказів, збирати
або додатково перевіряти докази.
Під час розгляду справи господарським судом Луганської області
з'ясовано, та підтверджено при здійсненні апеляційного провадження
Донецьким апеляційним господарським судом, що позивачем у
встановлений строк було подано до органів Державної податкової
служби декларацію з податку на додану вартість та розрахунок
експортного відшкодування за вересень 2002р. з визначенням суми
бюджетного (експортного) відшкодування 8302грн.
Право позивача на експортне відшкодування виникло у зв'язку з тим,
що останній здійснив операцію з продажу товарів і вивіз ці товари
за межі митної території України.
Згідно підпункту 6.2.1. статті 6 Закону України "Про податок на
додану вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою ставкою
обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території України.
Частина 3 статті 6 цього Закону визначає, що товари вважаються
вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної
території України в разі, якщо їх вивезення (експортування)
засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України визначені
статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Приписами підпункту 8.1. статті 8 названого Закону
передбачено право платника податку, який здійснює згадані
експортні операції і подає розрахунки експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, на отримання такого відшкодування.
Відповідно до вимог підпункту 8.6. статті 8 Закону України "Про
податок на додану вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне відшкодування
надається протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання
розрахунку експортного відшкодування.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, строк для здійснення
бюджетного відшкодування після подачі декларації наступив, у
зв'язку з чим позивач отримав право на відшкодування суми
бюджетної заборгованості, проте, станом на день звернення з
позовом та розгляду спору як місцевим, так і апеляційною
інстанцією, вищезазначені суми відшкодування на рахунок позивача
не перераховані.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду наявне від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
У підпункті 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю на яку нараховуються проценти на рівні 120
відсотків облікової ставки НБУ.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-Х 11 із змінами та доповненнями
ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно
законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для скасування
переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки порядок
обчислення, сплати, дату виникнення податкових зобов'язань, право
платника на податковий кредит, порядок і строки відшкодування з
бюджету визначені Законом України "Про податок на додану вартість
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а факти наявності бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість встановлені судами попередніх
інстанцій.
З урахуванням викладеного, переглянута постанова Донецького
апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного
законодавства, а відтак відсутні правові підстави для задоволення
касаційної скарги Стаханівської об'єднаної державної податкової
інспекції. З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5,
111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 16.09.2003,
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.11.2003 року у справі № 3/157 залишити без змін, а касаційну
скаргу Стаханівської об'єднаної державної податкової інспекції -
без задоволення.