ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 2/176а
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників:
позивача не з'явиились (повідомлені належним
чином)
відповідача присутні
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому Калінінському районі міста Донецька
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 27.10.2003р. Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 2/176а господарського суду
Донецької області
за позовом Приватного підприємця Ш-ої І. Б.
до Державної податкової інспекції у у
Калінінському районі міста Донецька
про визнання недійсним податкового
повідомлення від 12.05.2003 №
0004641733/0.
В червні 2003 року Приватний підприємець Ш-а Ірина Борисівна
звернулась до господарського суду Донецької області з позовною
заявою про визнання недійсним податкового повідомлення прийнятого
Державною податковою інспекцією в Калінінському районі міста
Донецька від 12.05.2003 № 0004641733/0, яким позивачеві було
визначено до сплати 5548 гривень прибуткового податку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на порушення
державною податковою інспекцією норм Декрету Кабінету Міністрів
№ 13-92 від 26.12.1992 року "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
які, на думку позивача, полягали втому, що податковим
органом безпідставно перерахований прибутковий податок за 2002 рік
із застосуванням правил перерахунку для різних видів доходів, а
саме доходу, отриманого за основним і не основним місцем роботи;
нарахування утримання і перерахування до бюджету сум прибуткового
податку за підсумками року здійснюється безпосередньо
підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами -
суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють виплати
протягом року; Податкові органи обчислюють суми прибуткового
податку з громадян виключно при оподаткуванні доходів від зайняття
підприємницькою діяльністю та інших доходів; вимоги пункту 12
Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
затвердженої наказом Державної Податкової Адміністрації України
№ 12 від 21.04.1993 року, згідно якої позивачеві був донарахований
прибутковий податок, як суб'єкту підприємницької діяльності, не
співпадають з вимогами Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.05.2003
року, що прийняте у цій справі суддею Хановою Р.Ф. позовні вимоги
були задоволені, визнано недійсним податкове повідомлення
Державної податкової інспекції в Калінінському районі міста
Донецька від 12.05. 2003 № 0004641733/0, яким позивачеві було
визначено до сплати 5548 гривень прибуткового податку та
відшкодовані витрати по сплаті державного мита. Рішення
господарського суду вмотивоване тим, що утримання сум прибуткового
податку з одержаних позивачем доходів за 2002 рік підтверджується
даними податкової декларації; Декретом не передбачено право
податкового органу до нараховувати громадянину прибутковий податок
за підсумками звітного року; пунктом 7.1 Інструкції про
прибутковий податок з громадян визначені ставки податку для його
обчислення з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем
основної роботи; податковий орган застосував наведені ставки при
обчисленні податку на доходи підприємницької діяльності, які за
даними податкової декларації дорівнюють нулю.
Постановою від 27.10.2003 року Донецький апеляційний господарський
суд у складі суддів перевірив рішення господарського суду
Донецької області від 03.07.2003 року в порядку апеляційного
провадження і залишив його без змін з підстав, що зазначені в
рішенні місцевого суду.
Державна податкова інспекція у Калінінському районі міста Донецька
звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, вважаючи, що рішення та постанова апеляційного суду
прийняті з порушенням норм матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати усі судові рішення, ухвалені у цій
справі та відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог.
При цьому скаржник обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що
згідно приписів статей 8, 9, 11, 12 Декрету Кабінету Міністрів
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
в об'єкт
оподаткування (сукупний оподатковуваний доход ) включаються суми,
отримані за основним місцем роботи і за сумісництвом.
Касатор зауважує, що статтею 9 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
передбачено, що
по закінченні календарного року визначається сума сукупного
річного оподатковуваного прибутку. Прибутковий податок з річного
прибутку визначається з середньомісячного прибутку з урахуванням
утриманого на протязі року податку з місячного прибутку,
Оподаткуванню підлягають прибутки громадян, отримані ними від
підприємств, організацій і фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності по місцю основної роботи, в тому числі
за сумісництвом, за виконання разових і інших робіт, виконаних на
основі договору підряду і інших договорів цивільно-правового
характеру.
За приписами статті 12 цього ж Декрету ( 13-92 ) (13-92)
після закінчення
календарного року громадяни, крім тих, які отримували прибуток
тільки за основним місцем роботи, зобов'язані в терміни, визначені
законом, подати в податкову інспекцію за місцем проживання
декларацію про суму сукупного прибутку, отриману як за основним,
так і не основним місцем роботи. Податкові органи використовують
ці відомості для перевірки поданих декларацій і перерахунку
сукупної річної суми податку.
Касатор також зауважує, що при перерахунку прибуткового податку
позивача, прибуток від підприємницької діяльності позивача ним не
враховувався, а відтак суд необґрунтовано не взяв до уваги пункт
7.1 Інструкції про прибутковий податок з громадян, оскільки
зазначений пункт визначає ставки податку для його обчислення з
сукупного оподатковуваного прибутку громадян за місцем основної
роботи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутнього у судовому
засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального права, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційну скаргу слід
задовольнити з таких підстав.
Порядок нарахування та сплати прибуткового податку унормований
Декретом Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
від 26 грудня 1992 року.
Статтею першою цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
визначено, що платниками
прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є
громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства,
як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання
в Україні.
Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце
проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за
календарний рік (що складається з місячних сукупних
оподатковуваних доходів) одержаних з різних джерел, як на
території України, так і за її межами (частина перша статті другої
Декрету ( 13-92 ) (13-92)
).
Декрет Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
розрізняє оподаткування доходів громадян (фізичних
осіб), які займаються підприємницькою діяльністю, та громадян
(фізичних осіб), які отримують доход за місцем основної роботи і
прирівняних до них доходів та не за основним місцем роботи. Це
визначено у розділах другому, третьому та четвертому Декрету
( 13-92 ) (13-92)
про який йдеться.
Як встановили місцевий та апеляційний господарські суди, державна
податкова інспекція здійснила нарахування прибуткового податку
громадянці Ш-ій І.Б. на підставі статей 8, 9, 12 Декрету Кабінету
Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
. Цими
статтями регламентується порядок нарахування та сплати
прибуткового податку громадянами (фізичними особами), які не
займаються підприємницькою діяльністю.
Крім того, попередні судові інстанції з'ясували, що позивач у
спірному податковому періоді (тобто упродовж 2002 року) не
отримував доходів, як суб'єкт підприємницької діяльності і
державна податкова інспекція не здійснювала донарахування
прибуткового податку позивачеві саме, як суб'єкту підприємницької
діяльності, а відтак місцевий та апеляційний суди дійшли
помилкового висновку щодо порушень прав позивача саме як суб'єкта
підприємницької діяльності.
Проте громадянка Ш-а І.Б., у разі порушення податковою інспекцією
правил оподаткування її доходів, як фізичної особи, не позбавлена
права на звернення з позовом до суду загальної юрисдикції за
захистом її порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
З огляду на зазначене, рішення місцевого та апеляційного суду
підлягають скасуванню, а касаційна скарга Державної податкової
інспекції у Калінінському районі міста Донецька підлягає
задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2003 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27.10.2003 року у справі № 2/176а скасувати, в позові відмовити.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському
районі міста Донецька задовольнити.