ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N 224/7-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського
капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т" на
постанову Київського апеляційного господарського суду від 23
вересня 2003 року у справі № 224/7-02 за позовом Київського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до
підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського
капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Т" про
стягнення штрафних санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2002 року Київське обласне відділення Фонду соціального
захисту інвалідів звернулось до господарського суду Київської
області з позовом до підприємства з іноземними інвестиціями за
участю українського капіталу товариства з обмеженою
відповідальністю "Фірма "Т" про стягнення штрафних санкцій в сумі
5642 грн. у зв'язку з нестворенням робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Київської області від 9 вересня 2002
року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 23 вересня 2003 року, позов задоволено,
стягнуто з відповідача на користь позивача 5642 грн. та судові
витрати. При відсутності коштів постановлено стягнути штраф за
рахунок майна.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постановлені
судові рішення та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення
судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального
права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, працевлаштування інвалідів
здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства
соціального захисту населення України, місцевими радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Підприємства
(об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності
і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані
створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних
програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні
гарантії, передбачені чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, судами першої і апеляційної
інстанцій не з'ясовано, чи вчиняли уповноважені на те органи дії
щодо працевлаштування інвалідів у відповідача, чи звертались вони
з пропозиціями щодо такого працевлаштування.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
підприємства
(об'єднання), установи і організації, на яких працює інвалідів
менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відрахову
вати до відділень Фонду цільові кошти на створення робочих місць,
призначених для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів
щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації.
Відрахування коштів до відділень Фонду за невиконання статті 19
Закону підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями
здійснюється у встановленому порядку за рахунок прибутку, який
залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано, чи був
прибуток у підприємства з іноземними інвестиціями за участю
українського капіталу товариства з обмеженою відповідальністю
"Фірма "Т" (ч.3 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
).
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на викладене, рішення господарського суду та постанову
апеляційної інстанції прийнято при неповному з'ясуванні всіх
обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального
права і тому підлягає скасуванню, з направленням справи на новий
розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно урахувати наведене і
згідно з вимогами закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями за участю
українського капіталу товариства з обмеженою відповідальністю
"Фірма "Т" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Київської області від 9 вересня 2002
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
23 вересня 2003 року у справі № 224/7-02 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.