ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справа N А-42/134-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги та
касаційне подання Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Ч-ська,
Ч-ського міського управління земельних ресурсів
Прокуратури Н-ського району м. Ч-ська
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 04.11.03
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ВАТ "ХХХ", м. Ч-ськ
до ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. № 28 від 15.03.04
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 1618/10/10-018 від 02.03.04
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 29.08.03 господарського суду Харківської області
позовні вимоги задоволено частково. Визнані недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська №
0002182610/0 від 28.03.03 та № 0000912610/0 від 10.06.03. В решті
вимог позов залишено без розгляду.
Постановою від 04.11.03 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 29.08.03 господарського суду Харківської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не має відповідного
документу на користування землею, а знаходиться на землях, наданих
іншій юридичній особі - ЧДЗ "SSS". Із наданих відповідачем
документів не вбачається, що була передана в користування земельна
ділянка разом з будівлею, на якій вона розташована чи виділена в
натурі.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова інспекція
у Н-ському районі м. Ч-ська, Ч-ське міське управління земельних
ресурсів та звернулись у Вищий господарський суд України з
касаційними скаргами, а Прокуратура Н-ського району м. Ч-ська з
касаційним поданням і просять їх скасувати посилаючись на те, що
судами порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська у касаційній скарзі
посилається на те, що судами неправильно застосована ст. 5 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
якою визначено, що
об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у
власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а
суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і
земелекористувач, у тому числі орендар. Власники землі та
землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення
права власності або права користування земельною ділянкою (ст. 15
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
).
Отже, обов'язок щодо сплати земельного податку у осіб, до яких
перейшло право на будівлі чи споруди, виникає з моменту набуття
цими особами названого права.
В.о. прокурора Н-ського району м. Ч-ська в касаційному поданні,
також посилається на порушення господарськими судами ст.ст. 5 та
15 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, оскільки
обов'язок щодо сплати земельного податку у осіб, до яких перейшло
право на будівлі чи споруди, виникає з моменту набуття цими
особами названого права.
Ч-ське міське управління земельних ресурсів вважає, що
господарськими судами взагалі не враховані факти, які вже були
встановлені господарським судом та підтверджені рішенням суду яке
набрало чинності на час розгляду справи: - за участю тих самих
сторін; - того ж самого предмету позову - донарахування земельного
податку позивачу за користування та надання в оренду тієї ж самої
земельної площі.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційні скарги та касаційне подання задовольнити
частково.
Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення ДПІ у
Н-ському районі м. Ч-ська № 0002182610/0 від 28.03.03, яке
прийнято на підставі акту перевірки від 23.09.02 та № 0000912610/0
від 10.06.03, яке прийнято на підставі акту від 10.06.03
тематичної перевірки з питань нарахування податку на землю.
Перевірка проводилася на підставі постанови від 30.04.03 старшого
слідчого прокуратури Н-ського району м. Ч-ська - В.В.В.
Господарськими судами встановлено, що рішенням виконавчого
комітету Ч-ської міської ради депутатів трудящих від 09.05.1956
року за №210-7, загальна площа відведеної земельної ділянки
Ч-ському державному заводу "SSS" для реконструкції
напівзруйнованих будинків для відновлення під контору спеціального
конструкторського бюро на Я-ському шосе (пр. Г-на, 99) -
орієнтовно склала 10,0 га.
Постановою ЦК КПРС і СМ СРСР від ХХ.ХХ.1956 року за № Х3 створений
інститут "ХХХ", всі основні фонди СКБ були передані інституту
"ХХХ" з балансу на баланс, зокрема і вказана земельна ділянка.
Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки, загальна площа
земельної ділянки на пр. Г-на, 99, яка залишилася у фактичному
користуванні позивача складає - 7,6 га.
За перевіряємий період, позивач укладав договори оренди нежитлових
приміщень з юридичними та фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності.
ДПІ Н-ського району м. Ч-ська встановлено, що позивач допустив
заниження податку на землю в сумі 31898, 38 грн., надаючи в оренду
земельні ділянки та нежитлові приміщення, що знаходяться в його
користуванні.
Колегія суддів вважає, що господарські суди помилково дійшли
висновку, що оскільки позивач не мав відповідного документу на
користування землею, а знаходиться на землях іншої юридичної особи
(завод "SSS"), тому тільки у власника цієї ділянки є право
стягувати відповідні кошти з нього, в порядку передбаченому чинним
законодавством.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, використання землі в Україні є платним. Плата за
землю справляється у вигляді земельного податку або орендної
плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри
податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено,
визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом
( 2535-12 ) (2535-12)
. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв)
та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників
угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Статтею 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
(чинного на той
період), передбачено, що при передачі підприємствами, установами і
організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і
організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право
користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені
будівлі та споруди.
Відповідно до ст. 5, 15 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також
земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні,
у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю
(платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і
землекористувач, у тому числі орендар. Власники землі та
землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення
права власності або права користування земельною ділянкою.
Статтею 12 вказаного Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
, встановлено, що якщо
підприємства, установи та організації, що користуються пільгами
щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові
підприємства чи здають у тимчасове користування (оренду) земельні
ділянки, окремі будинки чи їхні частини, податок за земельні
ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами чи
будинками (їх частинами), переданими в тимчасове користування,
платиться у встановлених розмірах на загальних підставах.
Відповідно до ст. 14 вищевказаного Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
, юридичні
особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку,
визначеному цим Законом ( 2535-12 ) (2535-12)
, за формою, встановленою
Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на
1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній
податковій інспекції.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у
користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний
податок нараховується кожному з них пропорційно в тій частині
площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.
Приймаючи рішення господарські суди не врахували судові рішення,
зокрема, рішення господарського суду Харківської області від
08.05.03 зі справи № А-27/138-03, яким відмовлено ВАТ "XXX" у
задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення. яким позивачу була нарахована сума
податкового зобов'язання зі сплати за землю за період з 01.01.2000
по вересень 2002 року та вирок Н-ського районного суду м. Ч-ська
від 29.08.03, яким встановлена вина директора ВАТ "XXX" Я.Я.Я. за
ухилення від сплати земельного податку та правильність його
нарахування. Дане рішення та вирок на час розгляду даної справи
набрали чинності.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського суду
(іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду
однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в
яких беруть участь ті самі сторони.
Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є
обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань,
чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення
справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги та касаційне подання в.о. прокурора Н-ського
району м. Ч-ська задовольнити частково.
Постанову від 04.11.03 Харківського апеляційного господарського
суду та рішення від 29.08.03 господарського суду Харківської
області зі справи №А-42/134-03 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко