ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.03.2004 Справка N 8/260
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали ВДВС Криничанського районного управління
касаційної скарги юстиції Дніпропетровської області, смт.
Кринички Дніпропетровської області
на постанову від 21.11.2003р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
та рішення від 22.09.2003р. господарського суду
Дніпропетровської області
у справі № 8/260 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Акціонерного комерційного агропромислового
банку “Україна” в особі регіонального
уповноваженого ліквідатора банку у
Дніпропетровській області, с. Ювілейне
Дніпропетровської області
до ВДВС Криничанського районного управління
юстиції Дніпропетровської області, смт.
Кринички Дніпропетровської області
про стягнення 60 332, 70 грн. збитків
за участю представника сторони:
від відповідача – Туманов С.Г., начальник ВДВС Криничанського
районного управління юстиції
В С Т А Н О В И В:
Акціонерний комерційний агропромисловий банк “Україна” в особі
регіонального уповноваженого ліквідатора банку у
Дніпропетровській області звернувся з позовом до ВДВС
Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської
області про стягнення 60 332, 70 грн. збитків, спричинених
бездіяльністю відповідача при примусовому виконанні виконавчого
напису нотаріуса № 1177 про звернення стягнення на заставлене
майно КСП “Аврора” на загальну суму 60 332, 70 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.09.2003р. у справі № 8/260 (суддя Дубінін І.Ю.) позов
задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 60 332,
70 грн. збитків.
Рішення мотивоване тим, що позивачу заподіяно шкоду внаслідок
протиправних дій (бездіяльності) робітників відповідача під час
виконання своїх посадових обов’язків по виконанню виконавчого
напису нотаріуса. Відповідачем не надано суду відповідних
доказів щодо відсутності вини його робітників у заподіянні шкоди
позивачу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.11.2003р. (судді: Євстигнєєв О.С. – головуючий, Лотоцька
Л.О., Бахмат Р.М.) прийняте у справі рішення залишено без змін з
тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ВДВС
Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської
області звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові
акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
На думку скаржника, судом не застосовано норми ст. 40 Закону
України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
та неправильно
застосовано ст. 86 цього закону, крім того порушено ст.ст. 33 –
36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, під час
примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від
15.06.1999 р. № 1177 по зверненню стягнення на заставлене майно
– пшеницю 3 класу, яке належить КСП “Аврора”, відповідачем
неодноразово описувалось та арештовувалось майно боржника, але
примусове виконання за вказаним виконавчим документом здійснено
не було. В грудні 1999 р. відповідачем був складений акт про
неможливість стягнення заборгованості та прийнято постанову про
повернення виконавчого документу стягувачу у зв’язку з
відсутністю майна.
Також, судами встановлено, що проведеною у грудні 2002 р.
прокуратурою Криничанського району перевіркою виконання вимог
Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
відповідачем встановлено грубе порушення чинного законодавства,
за наслідками якої внесено відповідний припис.
В грудні 2002 р. відповідачем повторно відкрито виконавче
провадження та в лютому 2003 р. постановою повернуто виконавчі
документи стягувачеві у зв’язку з відсутністю заставленого
майна. При цьому, судами встановлено, що виконавчі дії щодо
виконавчого напису нотаріуса з моменту проведення прокуратурою
перевірки не проводились, лише було складено акт про
неможливість стягнення.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
примусове виконання рішень в Україні покладається на
Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів
Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України “Про
державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють
державні виконавці районних, міських (міст обласного значення),
районних у містах відділів державної виконавчої служби.
Згідно з ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
державний виконавець зобов'язаний вживати заходів
примусового виконання рішень, встановлених цим Законом,
неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Під час судового розгляду судами встановлено, що відповідачем не
виконувались вимоги ст. 52 вказаного закону, та суди дійшли
висновку щодо бездіяльності відповідача при виконанні
виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи
юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження,
підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ст. 441 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
організація
повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під
час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом встановлено, що вину відповідача доведено матеріалами
справи та не спростовано відповідачем.
Враховуючи невиконання відповідачем на час прийняття рішення
суду виконавчого напису, позивачу було завдано істотних збитків,
що мають бути відшкодовані.
Також, слід враховувати, що продовження виконавчого провадження
відповідачем з стягнення заборгованості на користь позивача є
неможливим, з огляду на те, що процедура ліквідації Акціонерного
комерційного агропромислового банку “Україна” відповідно до
ч. 12 ст. 88 Закону України “Про банки і банківську діяльність”
має бути завершена не пізніше трьох років з дня відкликання
ліцензії, а саме 17.07.2004 р., що вимагає належного та
своєчасного захисту порушених законних прав та інтересів банку.
Доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм ст. 203
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є необгрунтованими, оскільки
вказана стаття кодексу регулювала правовідносини, що виливають з
договору, в т. ч. і заподіяння збитків внаслідок невиконання
(неналежного виконання) договору, а положення ст. 440 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачали відшкодування
позадоговірної (деліктної) шкоди.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд касаційної
інстанції позбавлений права збирати нові докази або додатково
перевіряти докази (ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
З урахуванням викладеного, переглянуті рішення та постанова
відповідають приписам чинного законодавства, а відтак відсутні
правові підстави для задоволення касаційної скарги ВДВС
Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської
області.
На підставі наведеного та керуючись ст. 441 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 52, 86 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВДВС Криничанського районного управління
юстиції Дніпропетровської області на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
21.11.2003р. та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 22.09.2003р. у справі № 8/260 залишити без
задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 21.11.2003р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 22.09.2003р. у справі № 8/260
залишити без змін.