ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 17.03.2004                                        Справа N 4/182

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

        Перепічая В.С. (головуючого)

        Вовка І.В.

        Гончарука П.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м.Києві

касаційну скаргу       Державного  комітету  України  з державного

                       матеріального резерву

на постанову           Київського апеляційного господарського суду

                       від 12.11.2003 року

у справі за позовом    Відкритого акціонерного товариства "XXX"

до                     Державного  комітету  України  з державного

                       матеріального резерву

про                    стягнення суми,

                            УСТАНОВИВ:

Рішенням господарського   суду   м.Києва   від   09.04.2003   року

задоволено позов про стягнення з відповідача боргу в сумі 35306,70

грн.

У вересні  2003  року  позивач  звернувся  до  суду  із заявою про

виправлення помилки в судовому рішенні.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 22.09.2003 року, прийнятою

відповідно  до  ст.89  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         виправлено помилку

допущену в судовому рішенні.

Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від

12.11.2003 року зазначена судова ухвала залишена без змін.

У касаційній   скарзі  відповідач  вважає,  що  судом  порушено  і

неправильно  застосовано  норми  матеріального  та  процесуального

права,  і  тому просить прийняте ним рішення скасувати та прийняти

нове рішення.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,   дослідивши   доводи

касаційної  скарги,  перевіривши  матеріали  справи  та  оскаржені

судові  рішення,  суд  вважає,  що   касаційна   скарга   підлягає

задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається  із матеріалів справи,  ухвала суду першої інстанції

про виправлення помилки,  допущеної в  судовому  рішенні  прийнята

відповідно до ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

За вимогами ст. 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         суддя за заявою сторони

або за своєю ініціативою виправляє допущені в  рішенні  описки  чи

арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Згідно ч.1  ст.106  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          ухвали  місцевого

господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у

випадках, передбачених цим Кодексом ( 1798-12 ) (1798-12)
         та Законом України

"Про відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його

банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        .

Ст.129 Конституції  України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          встановлює  основні

засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та

касаційного оскарження рішення суду,  крім випадків,  встановлених

законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у  ст.12

Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
        , згідно з якою

учасники судового процесу та інші  особи  у  випадках  і  порядку,

передбачених  процесуальним законом,  мають право на апеляційне та

касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та  касаційне

оскарження судового рішення названим Законом ( 3018-14 ) (3018-14)
         ставиться

у залежність від положень процесуального закону.

Тобто, господарський   процесуальний   кодекс   повинен    містити

імперативні  норми  про  те,  в  яких  випадках  учасники судового

процесу та інші особи мають право на апеляційне оскарження  ухвали

суду першої інстанції.

Ст.89 ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          регулює  порядок  роз'яснення і

виправлення рішення ухвали суду,  та зазначає,  що з цього приводу

суддею  виноситься  ухвала,  і не передбачає можливості оскарження

цієї судової ухвали.

Проте, апеляційний  суд  зазначеного  не  врахував,  і   помилково

прийняв  до  провадження  апеляційну  скаргу на ухвалу суду першої

інстанції прийняту відповідно до ст.89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          та

переглянув її в апеляційному порядку,  в той час,  коли здійснення

апеляційного  провадження  в   даному   випадку   не   передбачено

процесуальним законом.

За таких  обставин,  постанову  апеляційного суду не можна визнати

законною,  і тому її слід скасувати,  та апеляційне провадження за

апеляційною скаргою відповідача на ухвалу місцевого господарського

суду  про  виправлення  помилок,  допущених  у  судовому  рішенні,

припинити.

З огляду  наведеного  та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9 -

111-11 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   Державного   комітету   України   з  державного

матеріального резерву задовольнити частково.

Постанову Київського   апеляційного   господарського   суду    від

12.11.2003 року скасувати та апеляційне провадження за апеляційною

скаргою Державного комітету  України  з  державного  матеріального

резерву  на ухвалу господарського суду м.Києва від 22.09.2003 року

припинити.

Головуючий В. Перепічай

С у д д і: І. Вовк

           П.Гончарук