ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.03.2004 Справа N 2/150
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Бур'янової С.С.
за участю : представника ДПІ у м. Н-ську - А.А.А.;
представників ТОВ ВКФ "XXX"- Б.Б.Б., В.В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.09.2003 р. по справі №2/150 за позовом ТОВ
Виробничо-комерційної фірми "XXX" до Державної податкової
інспекції у м. Н-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від
20.02.2003 р. №0000062600/0.
В С Т А Н О В И В :
Позивач - ТОВ ВКФ "XXX" 10.06.2003 р. звернувся з позовом до суду
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м.
Н-ську від 20.02.2003 р. №0000062600/0.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 24 червня
2003 р. по справі № 2/150 /суддя І.В.Скрипничук/ в задоволенні
позовних вимог було відмовлено.
Доповідач по справі - суддя Ткаченко Н.Г.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач - ТОВ ВКФ
"XXX" подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного
господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24
вересня 2003 р. по справі №2/150 /судді Т.С.Процик, Н.А.Галушко,
Я.О.Юрченко/ рішення господарського суду Чернівецької області від
24 червня 2003 р. було скасовано, позов ТОВ ВКФ "XXX" задоволено,
визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Н-ську
від 20.02.2003 р. № 0000062600/0.
В касаційній скарзі відповідач - Державна податкова інспекція у м.
Н-ську просить постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 24 вересня 2003 р. скасувати, так як вона постановлена з
неправильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють
питання оподаткування, рішення господарського суду Чернівецької
області від 24 червня 2003 р. залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, і було встановлено судом, в
період з 11.02.2003 р. по 19.02.2003 р. відповідачем була
проведена документальна перевірка позивача з питання дотримання
вимог податкового законодавства при реалізації майна ТОВ ВКФ "XXX"
за період з 13.10.2001 р. по 31.01.2003 р., яке перебувало у
податковій заставі.
За результатами документальної перевірки був складений акт
№36/26-2/00274461 від 19.02.2003 р.
А акті перевірки Державної податкової інспекції у м. Н-ську
зазначено, що позивачем порушено п.п.8.6.1-а п.8.6 ст.8 Закону
України "Про Закону України "Про порядок погашення заборгованості
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, тобто ТОВ ВКФ "XXX" проведено відчуження
активів, які перебувають в податковій заставі, шляхом
товарообмінних операцій на суму 357417,3 грн. без отримання
дозволу податкового органу, при наявності податкового боргу,
згідно особових рахунків платника податків на момент перевірки в
сумі 246865,72 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Н-ську було
прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.02.2003 р.
№0000062600/0.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Н-ську від 20.02.2003
р. №0000062600/0, зобов'язано позивача сплатити 30639,79 грн.
штрафу у відповідності до п.п.17.1.8. п.17.1 ст.17 Закону України
"Про Закону України "Про порядок погашення заборгованості
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої
інстанції, виходив з того, що перевіркою було встановлено, що
підприємство проводило бартерні операції з суб'єктами
господарювання у період перебування активів підприємства у
податковій заставі, а відповідно до п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону
України "Про Закону України "Про порядок погашення заборгованості
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник податків, активи якого
перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без
попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є
обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково
сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеного за
звичайними цінами, тому посилання позивача на той факт, що
податковим органом надано дозвіл на проведення бартерних операцій
(п.3 першої та другої податкових вимог) є хибні, оскільки
податковою вимогою не передбачено такого дозволу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і задовольняючи позовні
вимоги, Львівський апеляційний господарський суд, виходив з того,
що п.п.8.6.1 п.8.6. ст.8 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
містить
вичерпний перелік операцій з активами, які не підлягають
письмовому узгодженню з податковим органом. Однак, абзаци а), б),
в) цього підпункту не передбачають, що товарообмінні операції з
готовою продукцією, матеріали (бартер), які перебувають у
податковій заставі, підлягають обов'язковому письмовому узгодженню
з податковим органом, а тому застосування ДПІ у м. Н-ську до
позивача штрафних санкцій, передбачених п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17
Закону України "Про Закону України "Про порядок погашення
заборгованості платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є безпідставними. Крім того,
задовольняючи позов, Львівський апеляційний господарський суд
посилався і на ту обставину, що у березні 2002 р. позивачем
податковий борг погашений.
Але з такими висновками суду повністю погодиться не можна.
Згідно ч.2 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційний
господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги
/подання/ і перевіряє законність і обгрунтованість рішення
місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним
вище вимогам не відповідає.
Так, Львівський апеляційний господарський суд розглянув справу за
апеляційною скаргою ТОВ ВКФ "XXX" та прийняв постанову по справі №
2/150 про задоволення позовних вимог лише з врахуванням Закону
України "Про Закону України "Про порядок погашення заборгованості
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та ніяким чином не дослідив і не дав ніякої
оцінки тим обставинам, що відносно позивача 31.01.2003 р. було
порушено справу про банкрутство, а також не дослідив фактичні
обставини справи стосовно застосування Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Таким чином, апеляційний суд задовольняючи позовні вимоги, не
розглянув справу в повному обсязі, належним чином не з'ясував
дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по
справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином
законодавчо не обґрунтував свої висновки.
За таких обставин постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 24.09.2003 р. по справі №2/150 не можна
визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і
вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справа направленню на
новий апеляційний розгляд до Львівського господарського
апеляційного суду.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене,
більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати
належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням
сторін і в залежності від встановленого та вимог закону
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.09.2003 р. по справі №2/150 скасувати, справу направити на
новий апеляційний розгляд до Львівського апеляційного
господарського суду.
Головуючий - Поляков Б.М.
Судді - Ткаченко Н.Г.
Бур'янова С.С.