ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 10/252
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Нікулова І.В. дов. від 03.03.04 № 378-6/13
від відповідача - не з’явився
розглянувши матеріали Управління Пенсійного фонду України
касаційної скарги в Зарічному районі м. Суми
на постанову від 23.09.2003
Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 10/252
господарського суду Сумської області
за позовом Управління Пенсійного фонду України
в Зарічному районі м. Суми
до ВАТ “Сумижитлобуд”
про стягнення 3707,59 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду від 17.07.2003 у справі № 10/252
позов Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі
м. Суми задоволено.
З ВАТ “Сумижитлобуд” на користь позивача стягнуто 1579,93 грн. в
відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій відповідно до
п. “б” – “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Суд визнав вимоги позивача обгрунтованими та такими, що
підлягають задоволенню на підставі ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 рішення господарського суду першої інстанції
скасовано.
Управлінню Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми в
позові відмовлено з тих підстав, що воно є неналежним позивачем
у справі, оскільки згідно з п. 6.2.1 ст. 6 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від
21.12.2000 стягувачем податкового боргу, який виник з 01.10.2001
(момент вступу в дію цієї статті Закону) є податкові органи, а
не Пенсійний фонд України, що є лише контролюючим органом.
У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України
в Сумській області просить скасувати рішення та постанову
зазначених судових інстанцій та передати справу на новий розгляд
до суду першої інстанції з тих підстав, що при висновку
апеляційної інстанції щодо неповноти дослідження судом першої
інстанції обставин справи. Такі докази повинні були бути
витребувані цим судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Крім цього скаржник посилається на порушення апеляційною
інстанцією і інших норм процесуального законодавства, зокрема
ч. 2 ст. 83, ч. 3 ст. 101 та ч. 3 ст. 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, але не спростовує
висновок суду щодо належності позивача у справі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить оскаржувану
постанову залишити без змін.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представника позивача в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку апеляційним судом
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ним норм матеріального і
процесуального права, прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Матеріалами справи підтверджується, і це встановлено апеляційним
судом, відповідач по справі перебуває на обліку в Управлінні
Пенсійного фонду України в Зарічному районі м. Суми як платник
збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що
зобов’язує його перераховувати до цього фонду відповідні суми
збору.
Виходячи зі змісту п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від
21.12.2000 (в подальшому - Закон № 2181-ІІІ від 21.12.2000)
своєчасно на внесені суми збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування є недоїмкою, а оскільки цей збір врахований у ст. 14
Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, його
погашення повинно проводитись у порядку, визначеному зазначеним
Законом.
Відповідно до п. 2.1.2 цього Закону установи Пенсійного фонду
України є контролюючим органом стосовно внесків (зборів) до
нього.
Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове
державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх
надходження до Пенсійного фонду України ( z0998-01 ) (z0998-01)
, затв.
постановою правління Пенсійного фонду України та зареєстрованого
в МЮ України 29.ІІ.2001 за № 998/6181 передбачено, що у
випадках, перерахованих у п. 6 цієї інструкції платнику збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування надсилається
повідомлення встановленої форми.
Після проходження процедури узгодження зазначеної в повідомленні
суми, її погашення у відповідності до ст. ст. 6, 7 Закону
України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 на підставі податкової вимоги.
Податкові вимоги пред’являються на підставі узгодженої
відповідним управлінням Пенсійного фонду України, як
контролюючим органом, суми податкового зобов’язання. Це
податкове зобов’язання зазначається в податковому поданні, що
надсилається контролюючим органом до відповідної податкової
інспекції для здійснення заходів з погашення податкового боргу.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу є виключно податкові органи, а також державні
виконавці у межах їх компетенції (п.п. 2.3.1 ст. 2 зазначеного
Закону).
Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви цей
порядок при стягненні з відповідача податкової заборгованості
позивачем не був дотриманий.
Викладене свідчить про повноту дослідження апеляційним судом
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права.
Посилання скаржника на порушення апеляційним судом процесуальних
норм (зазначені в скарзі) касаційною інстанцією до уваги не
приймаються і не оцінюються, оскільки, з урахуванням
викладеного, не мають правового значення для справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 у справі № 10/252 залишити без зміни, а касаційну
скаргу - без задоволення.