ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2004 Справа N 14/186
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Акціонерного товариства закритого
судовому засіданні касаційну типу "Фірма "А"
скаргу
на рішення господарського суду м. Києва від
24.10.2003
у справі № 14/186
господарського суду м. Київ
за позовом Акціонерного товариства закритого
типу "Фірма "А"
до відповідачів: 1) Національного авіаційного
університету;
2) Міністерства освіти і науки
України
про стягнення 1 540 141, 23 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники сторін від:
позивача
1-го відповідача
2-го відповідача не з'явились
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2003 в позові
Київського міжнародного університету цивільної авіації
(правонаступник - Національний авіаційний університет) про
стягнення заборгованості в сумі 1 426 291, 57 грн. у зв'язку з
неналежним виконанням трьохстороньої додаткової угоди "Про
завершення будівництва блок-секції № 10 комплексу гуртожитків
КМУЦА" до договору підряду на капітальне будівництво від
14.03.1991 № 1, укладеної між позивачем та відповідачами -
відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2003
рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2003 у справі №
14/86 - скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд
до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2003 в позові
відмовлено.
Звертаючись з касаційною скаргою, Акціонерне товариство закритого
типу "Фірма "А" просить скасувати рішення господарського суду
міста Києва від 24.10.2003 у справі № 14/186 та задовольнити
позовні вимоги АТЗТ "Фірма "А" в розмірі 1 133 056, 39 грн., а
враховуючи той факт, що позивачем отримана сума 478 344, 28 грн.
за раніше скасованим рішенням, стягнути з Національного
авіаційного університету суму 654 712, 10 грн., посилаючись на те,
що судом неправильно застосовано норми матеріального та
процесуального права з підстав викладених у касаційній скарзі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оспорюванного судового рішення,
заслухавши представників сторін,
В С Т А Н О В И Л А :
Правові відносини між сторонами спору виникли з приводу
неналежного виконання відповідачем - Київським міжнародним
університетом цивільної авіації (далі по тексту за
правонаступником - Національний авіаційний університет) перед
позивачем - АТЗТ "Фірма "А" зобов'язань за договором підряду на
капітальне будівництво № 1 від 14.03.1991.
За умовами зазначеного договору АТЗТ "Фірма "А" взяло на себе
зобов'язання здійснити будівництво, реконструкцію, технічне
переобладнання комплексу гуртожитків Національного авіаційного
університету, а Національний авіаційний університет - оплатити
виконані роботи та надати позивачу проектно-кошторисну
документацію та обладнання для будівництва.
Для завершення будівництва блок-секції № 10 комплексу гуртожитків,
сторонами прийнято додаткову угоду, якою внесено зміни та
доповнення до вищенаведеного договору, відповідно до якої Замовник
(Національний авіаційний університет) зобов'язався, а Міністерство
освіти та науки України проводить фінансування будівництва у
розмірі понад 3 млн. грн.. Заборгованість коштів, яка виникла,
проіндексованих згідно облікової ставки НБУ, відшкодовує позивачу
у строк до 30.12.1997.
Місцевий господарський суд, здійснивши оцінку правовідносин, що
склались з приводу укладання додаткової трьохстороньої угоди
визнав за необхідне залучити у якості другого відповідача -
Міністерство освіти та науки України, обґрунтовуючи свою позицію з
цього питання тим, що Міністерство освіти та науки України стало
стороною по договору підряду на капітальне будівництво на яку
покладалось фінансування будівництва з моменту підписання даної
додаткової угоди.
Таким чином, правова позицію суду щодо розмежування договірних
обов'язків між відповідачами у цій справі базується на тому, що
відповідачі - Національний авіаційний університет та Міністерство
освіти та науки України мають нести солідарну відповідальність по
виконанню зобов'язань за договором на капітальне будівництво.
Спростовано судом позиція позивача та другого відповідача -
Міністерства освіти та науки України про визнання правової природи
укладеної трьохстороньої угоди, як договору гарантії, оскільки як
доведено судом, договір гарантії - самостійна цивільно-правова
угода, яка укладається в письмовій формі і предметом якої є
забезпечення виконання зобов'язання, крім того відсутні істотні
умови, які ставляться до договорів гарантії.
Приймаючи судове рішення, місцевий господарський суд, враховуючи
здійснені першим відповідачем - Національним авіаційним
університетом заходи на погашення наявної заборгованості за
договором на капітальне будівництво (фактичне виконання якого
здійснено за рахунок одержаних коштів від продажу квартир в
побудованому позивачем гуртожитку, що підтверджується наявними у
справі доказами) дійшов висновку, про неправомірність вимог
позивача в частині стягнення з першого відповідача інфляційних та
трьох відсотків річних, пославшись на не грошовий характер
зобов'язань цього відповідача ( за умовами договору - передати
позивачу частину гуртожитку в разі відсутності фінансування
Міністерством освіти та науки України).
Відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник,
який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних з простроченої суми, якщо за законом або
договором не встановлений інший розмір процентів.
Таким чином, відповідальність за несвоєчасне виконання грошового
зобов'язання за умовами договору підряду на капітальне будівництво
має бути покладено на іншого відповідача - Міністерство освіти та
науки України.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний
строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено
(позовна давність) встановлюється в три роки.
Предметом дослідження місцевого господарського суду стало
звернення позивача з приводу необхідності стягнення суми позовних
вимог за рахунок другого відповідача - Міністерства освіти і науки
України, в той же час позивач просив поновити пропущений строк
позовної давності для звернення з позовом до другого відповідача,
з посиланням, як поважні причини, порушення господарськими судами
строків розгляду господарської справи № 14/186 та численними
помилками господарських судів при розгляді судової справи.
Здійснивши правовий аналіз заявлених позивачем вимог, суд дійшов
висновку про відсутність поважних причин для поновлення
пропущеного строку позовної давності, пославшись на те, що
позивачем надіслано претензію Міністерству освіти та науки України
22.10.1999.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та висновки, встановлені місцевим господарським
судом, їх відповідність чинному законодавству, приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню оскільки
обставини справи наведені скаржником в касаційній скарзі належним
чином не підтверджені та спростовуються наведеними господарським
судом обставинами, аналіз яких здійснено на підставі чинного
законодавства України в частині регулювання цивільно-правових
відносин, що склалися між сторонами у справі.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що
рішення господарського суду міста Києва відповідає вимогам діючого
законодавства, тому підстав для їх зміни чи скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Фірма "А"
залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста
Києва від 24.10.2003 у справі № 14/186 - без змін.