ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 3/121-5/49
Вищий господарський суд України у складі: суддя - головуючий,
судді
розглянув касаційну скаргу релігійної громади Української
грекокатолицької церкви, с. Дроздовичі Городоцького району
Львівської області (далі - релігійна громада УГКЦ)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.12.2003
зі справи № 3/121-5/49
за позовом релігійної громади УГКЦ
до релігійної громади Української православної церкви Київського
Патріархату, с. Дроздовичі Городоцького району Львівської області
(далі - релігійна громада УПЦ-КП)
про усунення перешкод у користуванні культовою будівлею;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні позивача - Львівська обласна державна адміністрація.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача:
відповідача: не з'явились, третьої особи:
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.2003
позов задоволено: релігійну громаду УПЦ-КП зобов'язано усунути і
не чинити перешкод релігійній громаді УГКЦ у користуванні церквою
"Святого Миколая" у селі Дроздовичі. Рішення суду першої інстанції
мотивовано тим, що релігійна громада УПЦ-КП без належних підстав
одноособово володіє і користується церквою "Святого Миколая" у
селі Дроздовичі.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 апеляційну скаргу релігійної громади УПЦ-КП задоволено
частково: рішення суду першої інстанції скасовано; провадження у
справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК). Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що
оскільки відповідно до приписів пункту 14 статті 3 Закону України
"Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
рішення органу місцевого
самоврядування, прийняте з питань володіння і користування
культовими будівлями та майном, є виконавчим документом, між
позивачем і відповідачем відсутній спір про володіння або
користування спірним майном, а існує можливість виконання цього
рішення у примусовому порядку.
Релігійна громада УГКЦ звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою від 26.01.2004, в якій просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 25.12.2003, а рішення господарського суду Львівської області
від 18.09.2003 зі справи залишити без змін. Мотивом касаційної
скарги зазначено те, що судом апеляційної інстанції прийнято
постанову з порушенням вимог статті 39 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги. Представники релігійної громади УПЦ-КП у судове засідання
не з'явились.
Перевіривши повноту вставлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність
підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на
таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- розпорядженням Голови Львівської обласної Ради від 03.01.1995
№ 2 визначено порядок почергового користування релігійними
громадами УГКЦ та УАПЦ (на час розгляду спору зі справи: УПЦ-КП)
церквою "Святого Миколая" у селі Дроздовичі (далі - культова
будівля);
- 10.02.1995 Городоцькою районною Радою народних депутатів
укладено договір на почергове користування культовою будівлею з
релігійною громадою УГКЦ;
- громада УПЦ-КП відмовилася укладати договір на почергове
користування культовою будівлею і користується цією будівлею без
належних підстав;
- причиною виникнення спору стали перешкоди громаді УГКЦ в
користуванні культовою будівлею з боку громади УПЦ-КП.
Причиною подання касаційної скарги стало питання про правомірність
припинення провадження у справі за позовом про усунення перешкод у
користуванні культовою будівлею.
Згідно з частинами другою та третьою статті 17 Закону України "Про
свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ) (987-12)
(в редакції
Закону України від 23.12.1093 № 3795-XII ( 3795-12 ) (3795-12)
), що були
чинними на час видання розпорядження Голови Львівської обласної
Ради від 03.01.1995 № 2:
"Культові будівлі і майно, які становлять державну власність,
передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у
безоплатне користування або повертаються у власність релігійних
організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці
Крим - Уряду Республіки Крим.
Культова будівля і майно, що є державною власністю, може
передаватися у почергове користування двом або більше релігійним
громадам за їх взаємною згодою. При відсутності такої згоди
державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і
майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору".
Оскільки порядок почергового користування культовою будівлею в
селі Дроздовичі релігійними громадами УГКЦ та УПЦ-КП визначено
розпорядженням Голови Львівської обласної Ради від 03.01.1995 № 2,
а не рішенням обласної державної адміністрації, це розпорядження
як таке, що видане з порушенням повноважень названої посадової
особи, не може вважатися виконавчим документом у розумінні
приписів пункту 14 статті 3 та пункту 10 статті 18-1 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
. У зв'язку з цим
спір за негаторним позовом релігійної громади УГКЦ має бути
вирішено по суті. Тому постанова суду апеляційної інстанції у цій
справі підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції, хоча й вирішив спір між сторонами по суті,
однак дійшов помилкових висновків про те, що громада УГКЦ має
належний титул користувача оспорюваної культової будівлі у зв'язку
з виданням зазначеного розпорядження Голови Львівської обласної
Ради від 03.01.1995 № 2, а тому її негаторний позов на цій
підставі підлягає задоволенню. Отже рішення суду першої інстанції
зі справи також підлягає скасуванню.
Судовими інстанціями не з'ясовано можливість існування рішення
третьої особи про передачу оспорюваної культової споруди у
безоплатне користування або повернення у власність релігійних
організацій на час розгляду справи. Цю обставину може бути
встановлено лише за новим розглядом справи.
Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу релігійної громади Української
грекокатолицької церкви у селі Дроздовичі Городоцького району
Львівської області зі справи № 3/121-5/49 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 18.09.2003 і
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 зі справи № 3/121-5/49 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської
області.