ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2004                              Справа N 2-23/11100-2003

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                       Кочерової Н.О. - головуюча,

                       Рибака В.В.,

                       Уліцького А.М.

за участю представників сторін:

від позивача           не з’явився

від відповідача        не з’явився

розглянувши матеріали  Євпаторійської ОДПІ

касаційної скарги

на постанову           від 08.12.03

                       Севастопольського апеляційного

                       господарського суду

у справі               № 2-23/11100-2003

за позовом             Суб’єкта підприємницької діяльності

                       Фоменко В.Ю.

до                     Євпаторійської ОДПІ

про   визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

                       В С Т А Н О В И В:

Позов   заявлено   відносно   визнання   недійсним   податкового

повідомлення-рішення   Євпаторійської    ОДПІ    від    25.03.03

№  0000332330/0  в  частині  нарахування  фінансових  санкцій  в

розмірі 44488,4 грн.

Рішенням  господарського  суду Автономної  Республіки  Крим  від

02.09-14.10.03 позов суб’єкта підприємницької діяльності Фоменко

В.Ю. задоволено.

Визнано   недійсним   зазначене  податкове  повідомлення-рішення

Євпаторійської ОДПІ в частині нарахування фінансових  санкцій  в

розмірі 44488,4 грн.

При  цьому суд прийшов до висновку, що Фоменко В.Ю. при відпуску

паливно-мастильних   матеріалів   по   талонах   і   заправочних

квитанціях  не  проводив розрахункових операцій по  продажі  цих

товарів, оскільки вони були проведені ним раніше – при укладенні

договору  і  отриманні безготівкової оплати; що в цьому  випадку

мало місце не проведення розрахунку за товар, а отримання раніше

оплаченого  товару. З цих підстав суд визнав  відсутність  факту

порушення  позивачем  вимог  п. 1  ст.  3  Закону  України  “Про

застосування   реєстраторів  розрахункових  операцій   в   сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР  ) (265/95-ВР)
          від

06.07.95 № 265/95-ВР та безпідставність застосування до позивача

фінансових санкцій.

Спірне податкове повідомлення-рішення судом визнано таким, що не

може  бути  правовою  підставою  для  застосування  до  позивача

фінансових санкцій.

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від   08.12.03  рішення  господарського  суду  першої  інстанції

залишено без зміни.

У поданій касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ просить скасувати

рішення  та постанову зазначених судових інстанцій та  відмовити

позивачу в позові, оскільки на його думку, суд не врахував вимог

Інструкції  про  порядок застосування і стягнення  сум  штрафних

(фінансових)   санкцій  органами  державної  податкової   служби

( z0268-01  ) (z0268-01)
        ,  затвердженої наказом ДПА від  17.03.01  №  110,

зареєстрованої Міністерством юстиції за № 268/5459 від 23.03.01,

якою встановлено єдиний порядок застосування Закону України “Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та  державними  цільовими фондами” ( 2181-14  ) (2181-14)
          щодо  стягнення

штрафних санкцій.

У  відзиві  на  касаційну  скаргу  позивач  просить  оскаржувану

постанову   залишити  без  змін,  а  касаційну  скаргу   –   без

задоволення з підстав, що викладені у ньому.

Судова  колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши

юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та  повноту

їх  встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм

матерўального  і  процесуального права прийшла до  висновку  про

відсутність  правових підстав для задоволення касаційної  скарги

виходячи з наступного.

Відповідно  до  п.  1.2  Закону України “Про  порядок  погашення

зобов'язань  платників  податків перед бюджетами  та  державними

цільовими   фондами”  ( 2181-14  ) (2181-14)
          податкове  зобов’язання   –

зобов’язання   платника  податків  сплатити  до   бюджетів   або

державним цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та  у

строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За  змістом  цієї  норми  права штрафні санкції,  які  визначені

відповідачем  по  справі  позивачу не підпадають  під  податкові

зобов’язання.

Статті   14,  15  Закону  України  “Про  систему  оподаткування”

( 1251-12 ) (1251-12)
         містять вичерпний перелік податків і зборів, які  є

обов’язковими для сплати їх платником.

Зі  змісту  ст. 17 (п. 17.3) цього Закону вбачається, що  тільки

штрафні   санкції   за   порушення   податкового   законодавства

прирівнюються до сплати податку.

У   преамбулі  Закону  України  “Про  застосування  реєстраторів

розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування

та  послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
         від 06.07.95 № 265/95-ВР зазначено, що

цей  Закон  визначає  правові засади  застосування  реєстраторів

розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування

та  послуг,  тобто  не визначає зобов’язання  платника  податків

сплатити  до  бюджетів або державним цільових фондів  відповідну

суму податку або збору у встановлений законодавством строк.

Зазначене свідчить про повноту встановлених судовими інстанціями

обставин  справи та вірне застосування до них норм матеріального

права, спростовує доводи касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,

111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

08.12.03  у  справі  №  2-23/11100-2003  залишити  без  зміни, а

касаційну скаргу – без задоволення.