ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.03.2004 Справа N 2-20/11529-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача:
розглянувши касаційні скарги Кримської регіональної митниці
та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 28.10.2003
у справі № 2-20/11529-2003 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Приватного підприємця Х-ва Саффета
до Кримської регіональної митниці
третя особа Державна податкова адміністрація в Автономній
Республіці Крим
про визнання неправомірними дій та недійсними талонів відмови,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.08.2003р., яке постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28.10.2003р. залишене без змін, позов
задоволено частково: визнано недійсним талон відмови Кримської
регіональної митниці без номеру від 14.07.2003р., який видано на
вантажну митну декларацію за № 60002/3/002127 від 14.07.2003р. та
талон відмоваи без номеру, виданий на вантажну митну декларацію
№ 60002/3/2128 від 14.07.2003р.; і іншій частині позову
провадження у справі припинене.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Кримська регіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій
просить дані рішення скасувати та в позові відмовити. Свою вимогу
Кримська регіональна митниця мотивує тим, що рішення прийняті з
порушенням та не правильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права.
Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим
також не погодилась з прийнятими у даній справі судовими рішеннями
та подала касаційну скаргу, в якій просить дані судові рішення
скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
Свою вимогу Державна податкова адміністрація в Автономній
Республіці Крим мотивує тим, що господарським судом порушено норми
матеріального та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представника Кримської
регіональної митниці, який з'явився в господарське засідання суду
касаційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Кримської регіональної митниці та
касаційна скарга Державної податкової адміністрації в Автономній
Республіці Крим підлягають задоволенню частково.
Позивачем подано позов щодо визнання неправомірною дію відповідача
щодо надання талонів відмови від 14.07.2003р. на вантажну митну
декларацію № 60002/3/002127 від 14.07.2003р. та талону відмови від
14.07.2003р. на вантажну митну декларацію № 60002/3/002128 від
14.07.2003р. Крім того позивач просить визнати недійсними
вищезгадані талони відмови.
Порядок декларування товарів та інших предметів, митного
оформлення вантажу визначено Митним кодексом України, із чого
випливає, що даний спір виник з митних правовідносин.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що
позивачем, 14.07.2003р. за вантажними митними деклараціями
№ 60002/3/002127 від 14.07.2003р. та № 60002/3/002128 від
14.07.2003р. до митного оформлення було заявлено вантаж -
зернозбиральні комбайни у кількості 6 одиниць, які одержані
позивачем на підставі контракту від 11.07.2003р. № 11-07-03. При
митному оформленні вантажу позивачу було видано талони відмови від
14.07.2003р., в яких зазначено мотиви відмови у митному оформленні
вантажу, а саме: невиконання вимог Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та наказу Державної митної служби
України № 530 від 20.09.2000р. Проте, в матеріалах справи відсутні
талони відмови, в яких зазначено мотиви відмови у митному
оформленні ватажу саме позивачу. Натомість матеріали справи
містять (стор. 5, 7) талони відмови у митному оформленні вантажу
Ібрагімову Р.Н. Отже, господарським судом попередніх інстанцій
порушено ст. ст. 32, 34, 36, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
оцінки та дослідження доказів та ст. 46 Митного кодексу України
( 92-15 ) (92-15)
, у редакції Кодексу від 12.12.1991р., (ділі Митний
кодекс України), яка визначає процедуру декларування.
Згідно ст. 37 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
переміщення через
митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному
оформленню. Отже, як випливає з приписів даної норми Кодексу,
митному оформленню підлягають товари та інші предмети, які мають
переміщуватись через митний кордон України. Проте, господарським
судом попередніх інстанцій у встановленому законом порядку на
підставі відповідних доказів не було встановлено обставин щодо
того чи було переміщено через митний кордон України вантаж, який
задекларовано у вантажній митній декларації № 60002/3/002127 від
14.07.2003р. та вантажній митній декларації № 60002/3/002128 від
14.07.2003р.
Згідно ч. 2 ст. 37 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
митне
оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою
забезпечення митного контролю та для застосування засобів
державного регулювання ввезення на митну територію України,
вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та
інших предметів. Отже, як випливає з приписів даної норми Кодексу,
на службових осіб митниці покладено обов'язок митного оформлення
товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон
України.
Згідно ст. 43 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
у разі відмови в
пропуску через митний кордон України товарів та інших предметів
митниця зобов'язана давати заінтересованим особам вичерпні
роз'яснення вимог митного оформлення, виконання яких забезпечує
можливість такого пропуску. Отже, як випливає із приписів даної
правової норми, у випадку відмови у пропуску через митний кордон
товарів на митницю покладено обов'язок роз'яснити вимоги щодо
митного оформлення.
Відповідно до вимог вищенаведеної ст. 43 Митного кодексу України
( 92-15 ) (92-15)
Державною митною службою України видано наказ від
24.04.1999р. № 239 "Про затвердження Порядку заповнення й
використання Картки відмови" ( z0300-99 ) (z0300-99)
. Згідно п. 1 "Порядку
заповнення й використання Картки відмови у пропуску на митну
територію України чи митному оформленні товарів та інших
предметів" ( z0300-99 ) (z0300-99)
Картка відмови у пропуску на митну
територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів
(далі Картка) з талоном відмови у пропуску на митну територію
України чи митному оформленні товарів та інших предметів (далі
Талон) заповнюється в усіх випадках відмови у пропуску на митну
територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів
(далі товари), пред'явлених до митного контролю митному органу
України підприємством або перевізником, що самостійно декларує
товари, чи особою, уповноваженою на декларування. Таким чином,
наведена норма наказу, на виконання вимог ст. 43 Митного кодексу
України ( 92-15 ) (92-15)
, зобов'язує митні органи у разі відмови у
пропуску на митну територію України товарів та інших предметів
заповнити Картку відмови з Талоном, який після заповнення має бути
відокремлений від Картки та наданий відповідній особі, що
передбачена п. 4 "Порядку заповнення й використання Картки відмови
у пропуску на митну територію України чи митному оформленні
товарів та інших предметів" ( z0300-99 ) (z0300-99)
. Отже, вирішуючи даний
спір, господарський суд, крім іншого, мав з'ясувати правову
природу Талону відмови.
Згідно п. 7 "Порядку заповнення й використання Картки відмови у
пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів
та інших предметів" ( z0300-99 ) (z0300-99)
на підставі оформленого митним
органом Талону підприємство або перевізник чи особа, уповноважена
на декларування, має право оскаржити дії митного органу. Таким
чином, Талон відмови є підставою оскарження саме дій митного
органу, а не самого Талону, який є роз'ясненням вимог митного
законодавства.
Відповідачем 12.08.2003р. (стор. 32) заявлено клопотання щодо
залучення до участі у справі на стороні відповідача у якості
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
Державну податкову адміністрацію в Автономній Республіці Крим.
Рішенням місцевого господарського суду клопотання відповідача
задоволено.
Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
треті особи, які не
заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у
справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення
господарським судом, якщо рішення з господарського спору може
вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Отже,
відповідно до приписів вищенаведеної норми Кодексу, вирішуючи
питання щодо залучення Державної податкової адміністрації в
Автономній Республіці Крим в якості третьої особи господарський
суд був зобов'язаний встановити факт, яким чином рішення з даного
спору може вплинути на права або обов'язки Державної податкової
адміністрації в Автономній Республіці Крим щодо Кримської
регіональної митниці. Проте господарським судом не було
встановлено, яким чином рішення з даного спору може вплинути на
права та обов'язки Державної податкової адміністрації в Автономній
Республіці Крим щодо Кримської регіональної митниці, отже
господарським судом порушено ч. 1 ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, згідно ч. 3 ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
питання про
допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується
господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Вимоги
щодо змісту ухвали містить ст. 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно
п. 4 ч. 2 якого ухвала господарського суду має містити висновок з
розглянутого питання. Проте, рішення місцевого господарського суду
(резолютивна частина) не містить висновку щодо залучення Державної
податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим до участі у
справі, що є порушенням вищенаведеної норми Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то постановлені зазначеними
судовими інстанціями у даній справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
досліджено доказів, на підставі яких встановлено відповідні
обставини, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні, та
не встановлено обставини справи, які мають значення для
правильного вирішення даного господарського спору, а касаційній
інстанції таке право не надано, то справа підлягає направленню на
новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційні скарги Кримської регіональної митниці та Державної
податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим задовольнити
частково.
Скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим
від 12.08.2003р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28.10.2003р. у справі № 2-20/11529-2003 і
передати справу на новий розгляд до Господарського суду Автономної
Республіки Крим.