ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 Справа N 164/1-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у м. Білій
судовому засіданні Церкві
касаційну скаргу
на постанову від 19.11.2003 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 16
господарського суду Київської області
за позовом Українсько-російського СП "СП" у формі
товариства з обмеженою відповідальністю
до - Державної податкової інспекції у м.
Білій Церкві;
- Білоцерківського відділення Державного
казначейства
про стягнення 39 870,44 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: присутній
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2003
року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003р., по справі № 16 позов
Українсько-російського спільного підприємства "ПС" у формі
товариства з обмеженою відповідальністю задоволене, стягнуте з
Державного бюджету України на користь Українсько-російського
спільного підприємства "ПС" у формі товариства з обмеженою
відповідальністю 34 566,96 грн. бюджетної заборгованості по
податку на додану вартість та 3 368,44 відсотків; стягнуте з
Державної податкової інспекції у Білій Церкві на користь
Українсько-російського спільного підприємства "ПС" у формі
товариства з обмеженою відповідальністю 379,35 грн. державного
мита та 118 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Білій Церкві просить скасувати
ухвалені по справі судові акти в частині стягнення відсотків,
нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість за податковий період вересень місяць 2002 року,
провадження у справі № 16 припинити, посилаючись на порушення норм
процесуального права, а саме ст. 4-2, п. 2 ст. 80, ст. 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач, відповідач-2 не скористались процесуальним правом на
участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши представника відповідача-1, який підтримав доводи
касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивачем до ДПІ у м. Білій Церкві було
подано податкову декларацію з податку на додану вартість за
вересень 2002 року, в якій зазначена сума бюджетного відшкодування
62883,00 грн., розрахунок експортного відшкодування.
Згідно акту перевірки № 258/23-2-032-20616890-п від 20.11.2002 р.
про результати документальної перевірки дотримання вимог
податкового законодавства про оподаткування Українськоросійського
спільного підприємства "ПС" у формі товариства з обмеженою
відповідальністю за період з 01.10.2001 р. по 01.07.2002 р. та
додатку до нього ДПІ у м. Білій Церкві зменшено нарахування
від'ємного значення ПДВ на суму 954 грн., та підтверджена сума до
відшкодування у розмірі 62289,00 грн.
На підтвердження права позивача на отримання експортного
відшкодування судами встановлена наявність копій митних декларацій
про вивезення товарів за межі митної території України, а також
копій платіжних доручень про перерахування грошових коштів
постачальникам за товари, податок на додану вартість при придбанні
яких включений до складу податкового jpedhrs.
У відповідності до пункту 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку; згідно з пунктами 8.2, 8.4 ст. 8 цього
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для визначення суми експортного відшкодування
до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично
сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни
придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку -
постачальників таких товарів (робіт, послуг).
Позивач подав до ДПІ у м. Білій Церкві декларацію по податку на
додану вартість за вересень 2002 року, з якої вбачається, що за
результатами господарської діяльності у позивача виникло право на
отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.
У відповідності до ст. 7.7.1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми вказаного податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування
може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з
цього податку. Таке рішення платника податку відображається в
податковій декларації; суми, не відшкодовані платнику податку
протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право
у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та
притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у
несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого Наказом ДПА України та
Державним казначейством України № 200/86 (в редакції від
21.05.2001 р.), відшкодування податку на додану вартість з бюджету
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду.
Згідно двостороннього акту звірки заборгованості по бюджетному
відшкодуванню ПДВ за вересень 2002 року станом на 25.09.2003 року
сума до відшкодування складає 34566,96 грн., а сума відсотків
складає 3368,44 грн.
Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги стосовно
того, що судом порушено п. 2 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
огляду на таке.
Відповідно до вищезазначеної норми Господарський суд припиняє
провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або
іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив
господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з
тих же підстав.
Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2003 р. у
справі № 289/16-2003 за позовом Українського-російського
підприємства "ПС" у формі ТОВ до ДПІ у м. Білій Церкві,
Білоцерковського ВДК. м. Біла Церква про відшкодування 14492,65
грн., яким позивачу було у задоволенні позову відмовлене,
постановлене по спору з інших правових підстав, а саме, в даній
справі підставою позову є відшкодування суми відсотків за вересень
2002 року з Державного бюджету України, а в справі № 289/16-2003
правовою підставою (сутністю вимоги) позову було зобов'язання
відповідачів-1,2 відшкодувати проценти, нараховані на бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість, зокрема, за вересень
2002 року.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Білій Церкві
від 16.12.2003 року № 32525/10 на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 19.11.2003 року у справі № 16
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003 року у справі № 16 - без змін.