ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.03.2004 Справа N 33/573
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є. В.,
суддів Савенко Г. В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському
районні м. Києва
на постанову від 13.11.2003р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 33/573 Господарського суду м. Києва
за позовом Акціонерного товариства “П’ятий експедиційний
загін підводних та гідротехнічних робіт”,
м. Київ
до Державної податкової інспекції у Подільському
районні м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
від позивача - Половинка О. В., (дов. Від 17.02.2004р.
№ 593/9/10)
від відповідача - не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.03 у справі
№ 33/573 (суддя Лосєв А.М.) був задоволений позов АТ “П’ятий
експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт” про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 0000702304/0 від 13.08.03 з посиланням на неправомірність
донарахування податкового зобов’язання з ПДВ за період з
01.01.2000 по 12.08.2000, що перевищує строк, встановлений
п. 15.1.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників перед бюджетом та держаними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, і на відсутність фактичних орендних відносин та
визнання договорів оренди недійсними з моменту їх укладення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.11.03 (колегія суддів м. М.Новіков, А.І.Мартюк,
Г.М.Мачульський) рішення залишено без змін за тих же підстав.
Державна податкова інспекція Подільського районну м. Києва
оскаржує постанову Київського апеляційного господарського суду в
частині донарахування податку на додану вартість на суми
орендної плати за договорами оренди і в касаційній скарзі
посилається на те, що позивач в період проведення перевірки не
повідомив інспекцію про розгляд господарським судом позову про
визнання договорів оренди недійсними і підписав акт перевірки
без зауважень. Крім того, відносини між державою і платником
податків носять адміністративний характер і не залежать від
волевиявлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, представника відповідача, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з огляду на наступне.
В акті “Про результати позапланової документальної комплексної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства” від 11.08.03 зазначено, що позивачем в період с
01.01.2000р. по 31.12.2002р. неправомірно вибрано ставку 0%
замість 20% при сплаті податку на додану вартість з орендної
плати, одержаної за договорами оренди, укладеними позивачем з
його Представництвом в Білорусії, чим порушено вимоги п. 6.1
ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Крім того, донараховано 8069грн. ПДВ і 4334,5грн.
штрафних санкцій за безпідставне віднесення до складу валових
витрат сум витрат на паливно-мастильні матеріали для легкового
автомобіля ГАЗ-24.
На підставі цього акту позивачу повідомленням-рішенням
№ 0000702304/0 від 13.08.03 донараховано податок на додану
вартість в сумі 33435грн і штрафні санкції в розмірі 16718грн.,
куди входить ПДВ в сумі 27554грн. і штрафні санкції в сумі
13777грн., донараховані на суми орендної плати за договорами
оренди.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.09.03 у справі
№ 8/850 договори оренди майна, укладені позивачем зі своїм
Представництвом в Білорусії, визнані недійсними з моменту їх
укладення як такі, що не відповідають вимогам закону і фактично
не виконувалися (майно орендарем не використовувалося, акти про
надання послуг не складалися).
При визнанні договорів оренди недійсними з моменту їх укладання
відсутні підстави для застосування будь-якої ставки ПДВ по
операціям з надання послуг, що не відповідають вимогам закону.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено ту обставину,
що вищевказані договори оренди з 1998 по 2002 роки фактично не
виконувалися, майно в оренду не передавалося, орендна плата не
сплачувалася.
З огляду на викладене вимоги позивача, щодо визнання недійсним
повідомлення-рішення № 0000702304/0 від 13.08.03 в частині
донарахування ПДВ в сумі 27554грн. і штрафних санкцій в сумі
13777грн. слід визнати обґрунтованим.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-5 111-9 111-7 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському
районні м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 13.11.03 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 33/573 Господарського суду м. Києва залишити без
змін.