ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.03.2004 Справа N 29/120
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дзвони Лтд”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 12.08.2003р.
у справі № 29/120 Господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дзвони Лтд”
до Державної податкової інспекції у Деснянському
районі м. Києва
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Харченко М.В., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.03.2003р. у справі
№ 29/120 (суддя Усатенко І.В.), яке залишено без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2003р.
(колегія суддів Нечитайло О.М., Алданова С.О., Панова І.Ю.)
позов задоволено частково: визнано недійсним рішення Державної
податкової інспекції у Ватутінському районі м. Києва
№ 2098-23-3-22897717/8551 від 08.11.2001р., “Про застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум
податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства” в частині донарахування ТОВ
“Дзвони ЛТД” податку на додану вартість в сумі 11 137, 16 грн.,
застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість в
сумі 2784,29 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дзвони Лтд” звернулося
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від
05.03.2003р. у справі № 29/120 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 12.08.2003р., а справу
передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Також, позивачем заявлено клопотання про відновлення пропущеного
строку подання касаційної скарги із зазначенням поважних причин
пропуску строку, яке враховуючи приписи ст. 53 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
підлягає задоволенню.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ДПІ у Ватутинському
районі м. Києва № 2098-23-3-22897717/8551 від 08.11.2001р. про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
нарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового та іншого законодавства, ТзОВ “Дзвони
ЛТД” донараховано до сплати до державного бюджету ПДВ у сумі
35920 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 8980,00грн.;
донараховано податок на прибуток у сумі 30,00 грн. та
застосовані штрафні санкції у сумі 170,00 грн.
Згідно Наказу ДПА у м. Києві № 583 від 06.12.2001 р. Державну
податкову інспекцію у Ватутинському районі ліквідовано і її
правонаступником є Державна податкова інспекція у Деснянському
районі м. Києва. Станом на день розгляду спору позивач стоїть на
обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва.
Вищезазначене рішення прийняте на підставі висновків Акту
9 136/23-006 від 29.10.2001 р. перевірки дотримання вимог
податкового законодавства про оподаткування ТОВ “Дзвони ЛТД” за
період 4 квартал 1999р., 2000 рік, перше півріччя 2003р.
Відповідно до вищезгаданого акту виявлені наступні факти:
бухгалтерські документи за 4 квартал 1999 року відсутні,
податковий облік валових доходів, валових витрат, книги продажу
та придбання товарів (робіт, послуг), податкові накладні за 4
квартал 1999 року відсутні. Встановлено порушення п.п. 5.3.9.
п. 5,3. ст. 5, п. 4.1.2., п. 4.1. ст. 4, п. 5.9. ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
№ 283/97-ВР від 22.05.1997р., та п. п. 4. 1. ст. 4 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. Податок на додану вартість, в
умовах відсутності податкового обліку розрахований на підставі
Декларації про прибуток підприємства за 1999рік, відповідно до
якої валовий доход підприємства за 4 квартал 1999 року
самостійно визначений платником податків в сумі 1441,8 тис.
грн., який має значну розбіжність з обсягом продажу, визначену у
Деклараціях по ПДВ. У рядку 1 декларації про прибуток
підприємства враховуються виключно доходи від продажу товарів,
внаслідок чого податкові зобов'язання по ПДВ збільшені на 35920
грн. за 4 квартал 1999 року.
Штрафні санкції застосовано на підставі ст. 17. 1. 3 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетом та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач занизив
за 4 квартал 1999 р. податкове зобов'язання з ПДВ всього на суму
24782,84 грн., яке і є сумою недоплати з ПДВ за 4 квартал
1999р., самостійно не виявив факт заниження зазначеного
податкового зобов'язання, як і не погасив самостійно штраф у
розмірі десяти відсотків суми недоплати з ПДВ за квітень 2001р.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року № 2181-111
податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у
податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої
податкової декларації. У разі коли у майбутніх податкових
періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що
містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий
платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію,
що містить виправлені показники.
Узгоджене податкове зобов'язання позивача за 4 квартал 1999 р.,
відповідно із поданою загальною декларацією складає 254019,00
грн., відповідно із уточнюючою декларацією: 278802 грн., за
висновком судово-бухгалтерської експертизи: 278801,84 грн.
Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 затверджено Порядок
заповнення та подання податкової декларації по податку на додану
вартість ( z0250-97 ) (z0250-97)
(зареєстровано в Мінюсті України
09.07.1997 р. за № 250/2054). Згідно до п. 4.4., п. п. 4.4.3,
п. п. 4.4.4. Порядку: якщо платник податків самостійно виявляє
помилки, що містяться у поданій ним декларації, платник податків
зобов'язаний подати нову декларацію, що містить виправлені
показники (уточнену декларацію). До уточненої декларації
додається Довідка про суми ПДВ, які збільшують або зменшують
податкові зобов'язання звітного періоду в результаті виправлення
самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх періодах
(довідка є невід'ємною частиною уточненої декларації). Якщо в
зв'язку з виправленням помилки визначено заниження податкового
зобов'язання, то платник самостійно нараховує та сплачує штраф у
розмірі 10% від суми такого зобов'язання.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не дотримано вимог
Закону № 2181 та вищезгаданого Порядку ( z0250-97 ) (z0250-97)
.
Відповідно до п. 17.2 ст. 17 цього Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, у
разі, коли платник податків до початку його перевірки
контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження
податкового зобов'язання, а також самостійно погашає суму
недоплати та штраф у розмірі десяти відсотків суми такої
недоплати, штрафи, визначені підпунктами 17.1.2-17.1.7 пункту
17.1 цієї статті, а також адміністративні штрафи, які згідно до
законодавства накладаються на платника податків (його посадових
осіб) за відповідні правопорушення не застосовуються.
Пунктом 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що у разі, коли
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у
підпункті “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статі 4 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф
у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з
податкових періодів, установлених для такого податку, збору
(обов'язкового платежу) та не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
Позивачу правомірно донараховане податкове зобов'язання з ПДВ за
4 квартал 1999р. За наявності суми недоплати по податку на
додану вартість у сумі 24782,84 грн. до позивача правомірно
застосовані штрафні санкції у розмірі 5% від 24782,84 грн.
всього у сумі 6195,71 грн.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає постанову
Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2003р.
законною та обґрунтованою і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити Товариству з обмеженою відповідальністю “Дзвони Лтд”
строк для звернення з касаційною скаргою.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дзвони
Лтд” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.08.2003р. у справі № 29/120 Господарського суду м. Києва
залишити без змін.