ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 справа N 20-3/299
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Гагарінському районі
відкритому м. Севастополя
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.09.2003
у справі № 20-3/299
господарського суду м. Севастополя
за позовом ПП Компанія "СЛ"
до ДПІ у Гагарінському районі
м. Севастополя
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 05.08.2003 у
справі № 20-3/299, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 17.09.2003 позов задоволено:
податкове повідомлення-рішення № 0000022333/0 від 10.01.2003
визнано недійсним з мотивів недоведення відповідачем факту
порушення позивачем норм Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
У касаційній скарзі ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя
просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.09.2003, рішення господарського суду м.
Севастополя від 05.08.2003 у справі № 20-3/299, прийняти рішення
про відмову у позові, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом
на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя було здійснено перевірку
магазину по реалізації комплектуючих для комп'ютерів, що належить
позивачу та знаходиться за адресою: м. Севастополь, стосовно
дотримання вимог законодавства щодо здійснення розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу і дотримання
законодавства у сфері ліцензування та патентування, за наслідками
якої складено акт № 18497/23-325 від 02.12.2002. Вказаним актом
перевірки встановлено факт реалізації товару на суму 125 грн. без
проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових
операцій та без видачі розрахункового документу покупцю. Також на
місці здійснення розрахунків встановлено наявність грошової
готівки у сумі 147 грн. (в т.ч. за продані товари), яка не була
відображена у денному Х-звіті.
На підставі вказаного акту ДПІ у Гагарінському районі м.
Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2003
№ 0000022333/0 про визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі
985 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку стосовно
законності і обґрунтованості вимог позивача, виходячи з
наступного.
Господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили, що
відповідно до договору суборенди від 01.06.2002 № 221 (а.с. 221)
позивач здавав в оренду суб'єкту підприємницької діяльності -
С-ій Є.В. частину займаного приміщення загальною площею 40 м. кв.,
що знаходиться за адресою: м. Севастополь.
Крім цього, судами господарськими судами попередніх інстанцій
встановлено, що ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя під час
проведення перевірки було здійснено контрольну закупівлю товару,
який належав саме суб'єкту підприємницької діяльності - С-ій Є.В.
(що підтверджено копіями трудового договору від 01.06.2002,
укладеного між Д-ом А.С. (особа, яка здійснила реалізацію товару
при контрольній закупівлі) та С-ою Є.В., копією договору комісією
від 07.11.2002 від № 1912, укладеного між cуб'єктом
підприємницької діяльності В-им В.В. та С-ою Є.В., актом виконаних
робіт за вказаним договором комісії від 12.02.2003, копіями
податкових накладних від 01.11.2002 № 542/2, 542/3 про передачу
В-им В.В. С-ій Є.В. товару для реалізації, копією накладної від
11.11.2002 про передачу С-ою Є.В. Д-ту А.С. звукової карти)).
Також, здійснення розрахунку за придбаний товар при контрольній
закупівлі відбулося у місці знаходження сервера, який належить
cуб'єкту підприємницької діяльності С-ій Є.В. і що відповідачем не
заперечується.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій
дійшли до правомірного висновку про відсутність факту порушення
позивачем норм Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
За таких обставин постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.09.2003 у справі № 20-3/099 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя
залишити без задоволення, а постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 17.09.2003 у справі
№ 20-3/099 - залишити без змін.