ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 41/317-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши
касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області
на постанову від 13 січня 2004 р.
Харківського апеляційного господарського суду
за позовом H-ської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Приватного підприємця А.А.А.
про визнання недійсною угоди
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги в судовому
засіданні
H-ською об'єднаною державною податковою інспекцією у вересні 2003
р. заявлений позов про визнання недійсним на підставі статті 48
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
договору, укладеного між
Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" та Приватним
підприємцем А.А.А. Позовні вимоги мотивовані тим, що на час
укладання договору купівлі-продажу від 29.09.2000р. Товариство з
обмеженою відповідальністю "XXX" не було належним чином
зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та юридична
особа, на податковому обліку не знаходилось, дозвіл на
виготовлення печаток, штампів не одержувало. Наведене дало
підстави податковій службі вважати, що оспорюваний договір
укладений з порушенням встановленого порядку, оскільки не
відповідає вимогам статті 26 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, як укладений (ТОВ "XXX") особою, що не мала цивільної
правоздатності.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29 жовтня
2003р., ухваленим суддею Мінаєвою О.М., відмовлено у задоволенні
позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" та
Приватним підприємцем А.А.А. з огляду на вимоги статті 48
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Рішення господарського
суду вмотивоване тим, що позивачем не доведено невідповідність
оспорюваної угоди вимогам Закону. Крім того, в рішенні зазначено,
що органи державної податкової служби з огляду на вимоги статті 10
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
мають право оскаржити тільки ті угоди, визнання
недійсними яких передбачає можливість стягнення майна на користь
держави, а стаття 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
таких
наслідків не передбачає.
Харківський апеляційний господарський суд у складі: головуючого
Гагіна М.В., суддів Білоконь Н.Д., Фоміної В.О. постановою від 13
січня 2004 р. перевірене рішення Господарського суду Харківської
області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
H-ської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської
області залишив без задоволення.
H-ська об'єднана державна податкова інспекція, звернулась з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить рішення господарського суду Харківської області та
постанову Харківського апеляційного суду скасувати як такі, що
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права,
а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої
вимоги, викладені в касаційні скарзі, ДПІ посилається на
неправильне незастосування господарськими судами до спірного
договору статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Зауважує на тому, що ДПІ, як позивач, довів наявність підстав для
визнання недійсною угоди, укладеної між Товариством з обмеженою
відповідальністю "XXX" та Приватним підприємцем А.А.А. , як такої,
що не відповідає вимогам Закону. При цьому вважає, що повноваження
ДПІ щодо звернення із позовом про визнання договору недійсними на
підставі статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
містяться в Законі України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
. Також податкова служба посилається на
порушення судами норм процесуального права, зокрема частини 1
статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" та Приватним
підприємцем А.А.А. відзиви на касаційні скарги не надіслані.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В., перевіривши правильність застосування судами
першої і апеляційної інстанцій приписів матеріального і
процесуального законодавства , відзначає наступне:
Підставою звернення H-ської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області до господарського суду про визнання
недійсним договору купівлі-продажу від 29.09.2000р., укладеного
між Товариством з обмеженою відповідальністю "XXX" та Приватним
підприємцем А.А.А., стала його невідповідність, на думку позивача,
вимогам закону, оскільки один із контрагентів - ТОВ "XXX" на час
укладання оспореного договору не мав цивільної правоздатності.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частина друга цієї ж норми надає право державним та іншим органам
звертатися до господарського суду випадках, передбачених
законодавчими актами України. Для органів державної податкової
служби таким законодавчим актом є Закон України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, статтею 2 якого визначено,
що основним завданнями органів державної податкової служби є
здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до
бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів
(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів,
установлених законодавством. Однією з функцій органів державної
податкової служби є подання до судів і господарських судів позовів
до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод
недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за
такими угодами. Проте, чи є позивач належним у заявлених вимогах
повинно з'ясовуватись у судовому засіданні, як і факт доведеності
позовних вимог.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною з підстави її
невідповідності вимогам закону, суд повинен з'ясувати наявність
тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Суд
першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог
податкової служби про визнання недійсним договору на підставі
статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
посилається на
недоведеність позивачем того факту, що оспорювана угода впливає на
правовідносини щодо надходження коштів до державного бюджету та
включення сум ПДВ за даною угодою до податкового кредиту. Проте,
законодавством не встановлено, що недійсність угоди за ознаками
статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
повинна бути
підтверджена певними засобами доказування і не може
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Залишилися поза увагою суду як першої, так і апеляційної інстанції
такі доводи позивача: ТОВ "XXX" у Єдиному державному реєстрі
підприємств України не значиться, код ЗКПО XXXX3 не є
ідентифікаційним; ТОВ "XXX" на податковому обліку не знаходилось,
дозвіл на виготовлення печаток, штампів не одержувало. Не
перевірені судом апеляційної інстанцій доводи про фактичне
виконання оспорюваної угоди. Адже неукладеною може бути угода, по
якій сторони не дійшли згоди з істотних умов договору підряду. Ці
обставини судами не досліджувалися, однак встановлення перелічених
вище фактів має суттєве значення для правильного застосування норм
матеріального права та вирішення даного спору по суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
Господарському суду Харківської області необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
Вищий ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Харківської області від 29 жовтня
2003р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 13 січня 2004р. у справі № 41/317-03 скасувати. Справу
скерувати для нового розгляду Господарському суду Харківської
області.
Касаційну скаргу H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
Харківської області задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова.
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич