ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2004 справа N 9/100-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Немирівському районі
відкритому Вінницької області
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003
у справі № 9/100-03
господарського суду Вінницької області
за позовом ДПІ у Немирівському районі
Вінницької області
до ВАТ "СЦЗ", банку "А" в особі
Вінницької обласної дирекції
про визнання недійсними договору поруки
№ 010/035-11/441 від 08.06.2001 та
договору застави № 010/035-11/439
від 08.06.2001
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача 1: не з'явився.
від відповідача 2: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.04.2003 у
справі № 9/100-03, залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 19.11.2003 відмовлено у
задоволенні позову про визнання недійсними договору поруки
№ 010/035-11/441 від 08.06.2001 та договору застави
№ 010/035-11/439 від 08.06.2001 з мотивів неподання позивачем
доказів знаходження спірного майна ВАТ "СЦЗ" в податковій заставі,
а також неподання доказів наявності між сторонами зловмисної угоди
при укладанні договору поруки.
У касаційній скарзі ДПІ у Немирівському районі Вінницької області
просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області
від 24.04.2003, постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 19.11.2003 у справі № 9/100-03 та прийняти
нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм Указу Президента
України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки
з бюджетами та державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від
04.03.1998 № 167/98, ст. 48, 57 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши представників позивача та відповідача-2, перевіривши
матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки господарським судом апеляційної
інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
08.06.2000 банк "А" в особі Вінницької обласної дирекції
відповідно до кредитного договору № 010/035-11/584 було відкрито
ТОВ "К" кредитну лінію у сумі 500 000 грн. терміном до 07.12.2001.
З метою забезпечення повернення кредиту ТОВ "К" ВАТ "СЦЗ" як
майновий поручитель відповідно до договору застави від 08.06.2001
№ 010/035-11/439 передав у заставу обладнання заводу у сумі 1 000
500, 61 грн. Для додаткового забезпечення повернення зазначеного
кредиту між банку "А" (кредитор) та ВАТ "СЦЗ" (поручитель) було
укладено договір поруки № 010/035-11/441, згідно з яким поручитель
зобов'язувався перед кредитором відповідати за зобов'язаннями
позичальника - ТОВ "К", які виникають з умов кредитного договору
№ 010/035-11/584 від 08.06.2001, в повному обсязі цих зобов'язань.
Додатковою угодою № 1 від 07.12.2001 до вказаного кредитного
договору ТОВ "К" було пролонговано термін повернення кредиту до
03.01.2002.
В зазначений строк ТОВ "К" своїх зобов'язань за кредитним
договором не виконало.
За заявою банку "А" в особі Вінницької обласної дирекції
15.03.2002 нотаріусом було вчинено виконавчий напис про стягнення
з вартості заставленого майна майнового поручителя - ВАТ "СЦЗ"
заборгованості ТОВ "К" перед банком на загальну суму 545 370, 54
грн.
ДПІ у Немирівському районі Вінницької області звернулася з позовом
про визнання недійсним договору застави від 08.06.2001
№ 010/035-11/439 на підставі ст. 48 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
у зв'язку з порушенням відповідачем норм Указу
Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від 04.03.1998 № 167/98, оскільки на момент укладання вказаного
договору все майно ВАТ "СЦЗ" перебувало у податковій заставі.
Крім того, позивач просив визнати недійсним договір поруки
№ 010/035-11/441 від 08.06.2001, як укладений внаслідок зловмисної
угоди між банком "А" та ВАТ "СЦЗ" з метою звільнення від
фінансової відповідальності ТОВ "К" (оскільки посадові особи ВАТ
"СЦЗ" є одночасно засновниками ТОВ "К", а на момент укладання
договору поруки ВАТ "СЦЗ" вже був боржником перед бюджетом, і все
його майно перебувало у податковій заставі).
Відмовляючи у позові про визнання недійсними договору поруки
№ 010/035-11/441 від 08.06.2001 та договору застави
№ 010/035-11/439 від 08.06.2001, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що право податкової застави
не поширилось на майно, яке було предметом спірного договору
застави № 010/035-11/439 від 08.06.2001, та позивачем не було
подано доказів наявності між відповідачами зловмисної угоди при
укладанні договору поруки № 010/035-11/441 від 08.06.2001.
Однак, вказані висновки господарськими судами попередніх інстанцій
зроблено без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено правилами ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
Податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником
податків податкової заборгованості запроваджено Указом Президента
України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки
з бюджетами та державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від
04.03.1998 № 167/98. Статтею 2 вказаного Указу ( 167/98 ) (167/98)
встановлено, що з дня виникнення податкової заборгованості все
майно і майнові права платника податків перебувають у податковій
заставі, крім майна і майнових прав, що відповідно до закону не
можуть бути предметом застави, та основних фондів підприємства,
визнаного у встановленому порядку казенним підприємством. За
правилами цієї статті податкова застава не потребувала письмового
оформлення; у триденний строк від дня виникнення податкової
застави орган державної податкової служби повинен був письмово
повідомити платника податків про податкову заставу належного йому
майна та майнових прав. Статтею 3 цього ж Указу ( 167/98 ) (167/98)
передбачено, що з 1 липня 1998 р. податкова застава рухомого майна
підлягає реєстрації в Державному реєстрі застав рухомого майна.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під
час дії Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від 04.03.1998 № 167/98 на адресу ВАТ "СЦЗ"
були направлені повідомлення від 19.08.1998 № 1959, від 07.09.1998
№ 2065 про перебування всього майна і майнових прав у податковій
заставі до повного погашення податкової заборгованості.
Відповідно до п. 5 Указу Президента України "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від 04.03.1998 № 167/98
відчуження майна та майнових прав, які перебувають у податковій
заставі, може здійснюватися лише за письмовою згодою органів
державної податкової служби за місцезнаходженням платника
податків, крім товарів в обороті, якщо такі товари реалізуються за
цінами не нижче звичайних.
Факт укладання спірного договору застави без згоди органів
державної податкової служби встановлено господарськими судами та
відповідачами не заперечується.
Що стосується висновків господарських судів щодо непоширення права
податкової застави на майно ВАТ "СЦЗ", що є предметом спірного
договору, то слід зазначити, що відповідно до п.п. 2, 7 Указу
Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
від 04.03.1998 № 167/98, який діяв у спірний період, все майно та
майнові права перебувають у податковій заставі саме з дня
виникнення податкової заборгованості, а припиняється податкова
застава погашенням або списанням у встановленому порядку
податкової заборгованості.
Однак, господарськими судами не було досліджено питання виникнення
податкової застави майна ВАТ "СЦЗ" у серпні 1998 року згідно з
Указом Президента України "Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 167/98 ) (167/98)
(в т.ч. питання наявності податкової
заборгованості на день укладання спірних договорів, її розмір,
питання направлення повідомлень про податкову заставу тощо), а
також питання можливого припинення податкової застави (в т.ч.
питання погашення або списання податкової заборгованості у
встановленому порядку).
Вищенаведене свідчить про те, що місцевим та апеляційним
господарськими судами зроблено висновки при неповно встановлених
обставинах справи.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими
інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. При новому розгляді справи суду
необхідно всебічно і повно перевірити всі обставини справи,
доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін,
проаналізувати їх та інші докази, що містяться у матеріалах
справи, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір
відповідно до вимог закону.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального та процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Немирівському районі Вінницької області
задовольнити частково.
Скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 19.11.2003 та рішення господарського суду Вінницької області
від 24.04.2003 у справі № 9/100-03, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Вінницької області.