ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 2375/9-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали ЗАТ “Нафта-К”, м. Київ
касаційної скарги
на ухвалу від 10.10.2003р. господарського суду
Полтавської області
у справі № 2375/9-10 господарського суду
Полтавської області
за заявою ЗАТ “Нафта-К”, м. Київ
до ЗАТ “Транснаціональна
фінансово-промислова нафтова компанія
“Укртатнафта”, м. Кременчук
про банкрутство
за участю представників сторін:
від ЗАТ “Нафта-К” – директор Шостак О.М., протокол заг. зборів
акціонерів від 23.01.2002 р.;
від боржника – Кузнецов Р.В., довір. від 29.12.2003 р. 14/01-38
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.10.2003
р. (суддя – Шкурдова Л.М.) ЗАТ “Нафта-К” відмовлено у прийнятті
заяви про порушення справи про банкрутство на підставі п. 1 ч. 1
ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 8 Законом України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Ухвала мотивована тим, що вимоги кредитора не носять грошовий
характер, як це передбачено ст.ст. 1, 6 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ЗАТ “Нафта-К” звернулося з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати ухвалу місцевого суду та передати справу до
суду першої інстанції для розгляду її по суті.
На думку заявника, при винесені оскаржуваної ухвали судом
порушено норми ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
ст.ст. 8, 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, які не
передбачають такої підстави відмовлення в прийнятті заяви або її
повернення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) справа про банкрутство порушується
господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора
(кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот
мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені
боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх
погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
боржником є суб'єкт
підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові
зобов'язання перед кредиторами та відповідно кредитором є
юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку
підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до
боржника.
Таким чином, грошове зобов'язання повинно мати грошовий
характер, тобто зобов'язання боржника заплатити кредитору певну
грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на
інших підставах, передбачених цивільним законодавством України
(абз. 7 ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Виходячи з аналізу положень ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, до складу
грошових зобов’язань не включаються речево–правові вимоги з
повернення індивідуально-визначеного майна або майна визначеного
родовими ознаками, оскільки кредитор в цьому випадку має
речево-правову вимогу, а не вимогу грошового характеру.
Як встановлено судом першої інстанції, з поданих заявником
документів слідує, що у боржника наявне зобов’язання перед
кредитором по відвантаженню нафтопродуктів в натурі.
З матеріалів справи вбачається, що заявником в підтвердження
безспірності заявлених до боржника вимог надано рішення
господарського суду та накази на його виконання щодо
зобов’язання боржника відвантажити на користь заявника
нафтопродукти, які знаходились на зберіганні в першого.
За таких обставин надані заявником документи не підтверджують
неплатоспроможність боржника – нездатність суб’єкта
підприємницької діяльності оплати свої грошові зобов'язання,
тобто не свідчать про неоплатність – зупинення здійснення
останнім платежів, що виключає наявність підстав для порушення
справи про банкрутство.
Отже, така заява про порушення справи про банкрутство не
відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає розгляду
в господарських судах.
У зв’язку з чим, судом першої інстанції правомірно відмовлено в
прийнятті заяви ЗАТ “Нафта-К” про порушення справи про
банкрутство.
Колегія суддів зазначає, що після здійснення оголошення в
офіційному друкованому органі такий кредитор може стати
конкурсним кредитором, конвертувавши зобов’язання з передачі
майна в натурі в грошові.
При цьому, якщо такий кредитор бажає ініціювати справу про
банкрутство, він зобов’язаний в установленому законом порядку
змінити спосіб виконання рішення суду.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 6 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
ст. ст. 62, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Нафта-К” на ухвалу господарського
суду Полтавської області від 10.10.2003р. у справі № 2375/9-10
залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Полтавської області від
10.10.2003р. у справі № 2375/9-10 залишити без змін.