ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 174/4-03
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби
Вишгородського районного управління юстиції у Київській області,
м. Вишгород (далі - ВДВС)
на рішення господарського суду Київської області від 25.06.2003
та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.12.2003
зі справи № 174/4-03
за позовом приватного підприємця Щ-ни А.А., м. Вишгород Київської
області (далі - ПП Щ-на А.А.)
до ВДВС
про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000, 00 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні відповідача - Вишгородське районне управління юстиції, м.
Вишгород Київської області.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача:
відповідача: не з'явились, третьої особи: не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області від 25.06.2003,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 23.12.2003, позов задоволено частково: з
ВДВС на користь ПП Щ-ни А.А. стягнуто 5000 грн. на відшкодування
моральної шкоди. Рішення судових інстанцій по суті спору
мотивовано, з посиланням на приписи статті 56 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 4401 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК), тим, що відповідачем завдано позивачеві
значної моральної шкоди, викликаної порушенням ВДВС строків
виконавчих дій, визначених у частинах другій та третій статті 24 і
частині другій статті 32 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
У касаційній скарзі від 10.01.2004 ВДВС просить Вищий
господарський суд України скасувати рішення судових інстанцій зі
справи по суті спору. Скаргу мотивовано твердженням про те, що
позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди за
наслідками виконавчого провадження щодо двох наказів арбітражного
суду Київської області.
Відповідно до вимог статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) сторони належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники ВДВС та Вишгородського районного управління юстиції в
судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд дійшов висновку про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- у виконавчому провадженні ВДВС перебували наказ арбітражного
суду Київської області від 13.08.2001 № 135/18 про стягнення з ТОВ
"Е" на користь ПП Щ-ни А.А. заборгованості у сумі 2184, 42 грн.,
на підставі якого 22.08.2001 було відкрито виконавче провадження
№ 508 /2, та наказ арбітражного суду Київської області від
29.12.2000 № 86/11-2000 про стягнення з ТОВ "Е" на користь ПП Щ-ни
А.А. суми 4835,80 грн.;
- постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання
наказу арбітражного суду Київської області від 13.08.2001 № 135/18
винесено заступником начальником ВДВС Д-ою Н.В. 27.08.2001, а
строк для добровільного виконання боржником судового рішення
встановлено до 05.09.2001; ця постанова була надіслана сторонам
виконавчого провадження 30.08.2001;
- заступником начальником ВДВС Д-ою Н.В. було винесено постанову
про відкладення виконавчих дій на 15 днів;
- після проведеної Київським обласним управлінням юстиції
перевірки (лист від 22.10.2001 № Щ-953 п) матеріали виконавчого
провадження було передано на виконання начальнику ВДВС Н-ну І.О.;
за результатами виконавчого провадження, здійсненого начальником
ВДВС Нікітіним І.О., виконавчі дії проводились відповідно до вимог
закону;
- негативними наслідками, що виникли через порушення немайнових
прав ПП Щ-ни А.А. у зв'язку з діями ВДВС у виконавчому
провадженні, є сильні емоційні переживання позивача з приводу
позбавлення належних йому коштів від підприємницької діяльності,
погіршення стану здоров'я, втрата ділових партнерів, навичок
ведення бізнесу та ділової репутації;
- моральну шкоду, завдану ПП Щ-ні А.А. у зв'язку з невиконанням
ВДВС ухвали господарського суду Київської області від 29.06.2000 №
86/11-2000 та рішення господарського суду Київської області від
20.07.2001 у справі № 135/18, визначено в сумі 5000 грн.
Причиною спору зі справи стало питання про доведеність стягувачем
моральної шкоди за наслідками виконавчих дій.
Судові інстанції дійшли висновку про доведеність позивачем
заподіяння йому моральної шкоди в сумі 5000 грн. у зв'язку з
порушенням ВДВС вимоги про встановлення строку для добровільного
виконання боржником рішення (частина друга статті 24 Закону
України SПро виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
), строку для
надсилання копії постанови про відкриття виконавчого провадження
(частина третя статті 24 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
), а також строку про відкладення
виконавчих дій (частина друга статті 32 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
).
Однак цього висновку судові інстанції дійшли з порушенням
визначених статтею 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
правил оцінки доказів, а
також вимог частини першої статті 4-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У судових рішеннях зі справи містяться суперечливі фактичні дані
про строки виконавчого провадження, які судовими інстанціями
вважаються встановленими. Так, спочатку у рішенні суду першої
інстанції зазначається про відкриття 22.08.2001 виконавчого
провадження № 508 /2 на виконання наказу арбітражного суду
Київської області від 13.08.2001 № 135/18 про стягнення з ТОВ "Е"
на користь ПП Щ-на А.А. заборгованості у сумі 2184, 42; однак далі
в тому ж рішенні стверджується, що постанову про відкриття
виконавчого провадження щодо виконання наказу арбітражного суду
Київської області від 13.08.2001 № 135/18 винесено заступником
начальником ВДВС Д-ою Н.В. 27.08.2001. У зв'язку з тим, що від
дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження
обраховується строк, що встановлюється державним виконавцем для
добровільного виконання рішення (який не може перевищувати семи
днів), неможливо дійти правильного висновку стосовно пропуску ВДВС
строків, визначених у статті 24 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
(в редакції Закону України від 21.04.1999
№ 606-XIV).
Судовими інстанціями встановлено, що заступником начальника ВДВС
Д-ою Н.В. на порушення вимоги частини другої статті 32 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
було винесено
постанову про відкладення виконавчих дій на 15 днів. Однак у
судових рішеннях зі справи не зазначено, якими доказами та
засобами доказування судовими інстанціями з'ясовано цю обставину.
У матеріалах справи не міститься примірника даної постанови, що
свідчить про недостатність доказів для висновку про порушення
відповідачем зазначеного строку.
Судовими інстанціями в оскаржуваних рішеннях наведено суперечливі
дані про судове рішення, за наслідками невиконання якого
позивачеві завдано моральну шкоду. Так, у рішенні суду першої
інстанції зазначено про ухвалу господарського суду Київської
області від 29.06.2000 № 86/11-2000, а у постанові суду
апеляційної інстанції йдеться про ухвалу господарського суду
Київської області від 19.06.2000 № 86/11-2000. У матеріалах справи
примірників цих ухвал немає, однак міститься примірник рішення
арбітражного суду Київської області від 29.06.2000 зі справи
№ 86/11-2000 (а. с. № № 66, 67, том № 1).
Судовими інстанціями встановлено, що негативними наслідками
здійснення ВДВС виконавчих дій з порушенням строків є сильні
емоційні переживання відповідача з приводу позбавлення його
належних коштів від підприємницької діяльності, погіршення стану
здоров'я, втрата ділових партнерів, навичок ведення бізнесу та
ділової репутації. Однак у судових рішеннях зі справи не
зазначено, якими доказами та засобами доказування судовими
інстанціями встановлено дані про втрату ПП Щ-ною А.А. ділових
партнерів, навичок ведення бізнесу та ділової репутації.
Відповідно до пункту 6 роз'яснення президії Вищого арбітражного
суду України від 29.02.1996 № 02-5/95 "Про деякі питання практики
вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди"
розмір компенсаціє моральної шкоди залежить від характеру діяння
особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через
порушення немайнових прав позивача.
Отже судовими інстанціями вважаються як встановлені суперечливі
дані про порушення відповідачем строків виконавчого провадження у
справі. Дані про негативні наслідки такого можливого порушення
встановлено судовими інстанціями за результатами неповного
дослідження обставин справи. З огляду на викладене дані, що
свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди,
не можуть вважатись встановленими.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тому дані про підстави заподіяння позивачеві моральної шкоди у
виконавчому провадженні можуть бути перевірені лише за новим
розглядом справи у суді першої інстанції. У новому розгляді справи
суду першої інстанції слід перевірити дані про порушення
відповідачем строків виконавчих дій за судовими рішеннями, в яких
позивач є стягувачем, а також визначити і перевірити докази
негативних наслідків таких порушень, якщо останні дійсно мали
місце.
Керуючись статтями 111-9 - 111-12 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби
Вишгородського районного управління юстиції у Київській області зі
справи № 174/4-03 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 25.06.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 зі справи № 174/4-03 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської
області.