ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 37/12
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М. М.,
розглянувши у відкритому Криворізької міжрайонної державної
судовому засіданні податкової інспекції
касаційну скаргу Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 02.12.2003 р.
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Криворізької міжрайонної державної
податкової інспекції
Дніпропетровської області
до приватного підприємства
“УкрДонецькТехноБуд”, ТОВ “Савва”
про визнання недійсною угоди,
за участю представників сторін:
- позивача: Броварник В.А. – дов. від 08.01.2004
р.,
- відповідача1: не з’явились,
- відповідача2: Козлович С.М. – дов. від 10.11.2003 р.
№ 277/12,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
28.07.2003р. у справі № 37/12 задоволено позов Криворізької
міжрайонної державної податкової інспекції про визнання
недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договору
поставки № 18 від 01.06.2002 р., укладеного між приватним
підприємством “УкрДонецькТехноБуд” та ТОВ “Савва”, та стягнення
з ТОВ “Савва” на користь держави кошти, одержані по даному
договору в сумі 1027887,74 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.12.2003 р. у даній справі рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 28.07.2003 р. скасовано, у позові
відмовлено.
Криворізька міжрайонна державна податкова інспекція у поданій
касаційній скарзі просить постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 02.129.2003 скасувати, а
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
28.07.2003 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог
скаржник посилається на порушення норм матеріального права, а
саме ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що призвело до прийняття
незаконного рішення.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають.
Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Статтями 2, 4, 9 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
передбачений обов’язок платників податків, яким
зокрема, є і суб’єкт підприємницької діяльності, сплачувати
податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у
порядку та на умовах, що визначаються Законами України про
оподаткування.
Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28.04.1978 р. № 3 при розгляді справ про
визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК судам слід мати
на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства,
тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До
них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами від оподаткування.
Судом не дано належної правової оцінки меті учасників
господарської угоди, з врахуванням таких обставин в їх
сукупності як відсутність достовірних доказів поставки приватним
підприємством “УкрДонецькТехноБуд” ТОВ “Савва” товарів, вказаних
в податкових накладних, що були виписані Відповідачем-1, не
сплата жодних податків, відсутність звітів про
фінансово-господарську діяльність.
Судом належним чином не перевірено, чи протирічила в даному
випадку діяльність приватного підприємства “УкрДонецькТехноБуд”
одному з основних принципів існуючого ладу – сплачувати податки
та збори, тобто інтересам держави та суспільства. Тобто,
господарські суди не встановили достатніх фактичних та правових
підстав для віднесення чи невіднесення оспорюваної угоди до
таких, що спрямовані саме на ухилення від оподаткування.
Всупереч статтям 34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суди першої та
апеляційної інстанції не ґрунтували свої рішення на допустимих
доказах поставок, в сукупності доказів та, виходячи з їх
всебічної і повної перевірки. Зокрема, згідно з підпунктом 7.2.3
пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна є звітним податковим
документом і одночасно розрахунковим документом.
Таким чином, податкові накладні як документами податкового
обліку не можуть підтверджувати поставки товарів Відповідачем-2
Відповідачу-1.
Судами не витребувано та не перевірено документів первинного
обліку, в тому числі Журнал реєстрації довіреностей на одержання
товарно-матеріальних цінностей Відповідача-1, товарні накладні
згідно з договором від 01.06.2002 р. № 18, розрахункові
документи про оплату вказаних товарів Відповідачем-2,
рахунки-фактури.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, судові рішення першої та апеляційної
інстанції підлягають скасування, а справа направленню на новий
розгляд.
При новому розгляді необхідно врахувати зазначені недоліки,
повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи,
дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Криворізької міжрайонної державної податкової
інспекції Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.12.2003 р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 28.07.2003 р. у справі № 37/12
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.