ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 26/28а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
Ч-ської області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 19.11.03
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "ХХХ", м. Н-ськ
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
Ч-ської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення та розпоряджень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. № -1713 від 31.12.03; Р.Р.Р. - дов.від
05.03.04
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 18.04.03 господарського суду Донецької області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними:
- податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Н-ську Ч-ської області
від 24.01.03 № 0000082344/0, яким позивачу нараховано податкове
зобов'язання з ПДВ у сумі 43485, 00 грн. та застосовані фінансові
санкції на суму 10871, 00 грн., загальна сума - 54356,00 грн.;
- розпорядження ДПІ у м. Н-ську Ч-ської області від 24.01.03 №
7-23/4-00191135 яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування за
червень 2002 р. в сумі 268, 00 грн.
- розпорядження від 24.01.03. № 8-23/4-00191135, яким зменшено
бюджетне відшкодування за серпень 2002 р. в сумі 204, 00 грн.
Постановою від 19.11.03 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 18.04.03 господарського суду Донецької області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до п. 8.7 ст. 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у
разі коли платник податку має непогашену заборгованість з податку
на додану вартість минулих податкових періодів або непогашений
податковий вексель, виданий відповідно до пункту 11.5 статті 11
цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, сума експортного відшкодування або її
частина направляються на погашення такої заборгованості або
зараховуються у рахунок погашення такого векселя. За добровільним
рішенням платника податку сума експортного відшкодування може бути
повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього
податку або інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які
зараховуються до Державного бюджету України. Про таке рішення
платник податку зазначає у декларації.
Пунктом 8.2 ст. 8 вищевказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено,
що для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом
8.4 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до складу податкового кредиту
включаються суми податку, фактично сплачені платником податку -
експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт,
послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат
виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого
числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку
експортного відшкодування, включаючи такий день, а при ввезенні
(імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) - суми податку,
сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із таким
ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому векселі,
виданому протягом такого місяця згідно з пунктом 11.5 статті 11
цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, але не погашеному до дня подання
такого розрахунку.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у м. Н-ську Ч-ської
області звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що у порушення
п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач включив до розрахунку експортного
відшкодування за серпень 2002 вантажну митну декларацію від
25.07.02 № 70100/0/201852 на суму 359172, 47 грн., вантаж за якою
вивезений за межі митної території України 28.07.02. Господарські
суди зазначили, що включення операцій з вивозу товарів, яка була
фактично здійснена у липні 2002 р., у податкову декларацію за
серпень 2002 р. не призвело до заниження податкових зобов'язань,
але це призвело до завищення суми експертного відшкодування, якою
скористалося підприємство в рахунок дострокового погашення
векселів.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом спору є: - повідомлення-рішення від 24.01.03 №
0000082344/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з
ПДВ у сумі 43485, 00 грн. та застосовані фінансові санкції на суму
10871, 00 грн., загальна сума - 54356,00 грн.;
- розпорядження ДПІ у м. м. Н-ську Ч-ської області від 24.01.03 №
7-23/4-00191135 яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування за
червень 2002 р. в сумі 268, 00 грн.
- розпорядження від 24.01.03. № 8-23/4-00191135, яким зменшено
бюджетне відшкодування за серпень 2002 р. в сумі 204, 00 грн.
Господарським судом встановлено, що позивач у липні 2002р. отримав
природний газ з Узбекистану у кількості 1007,5 тис кубічних метрів
(акт приймання - передачі від 13.08.02). При імпортуванні
вказаного газу підприємство видало податковий вексель від
14.08.2002р. № 66334345508651 на суму ПДВ - 54 763 грн. 47 коп.
Вказану суму ПДВ не було віднесено до податкового зобов'язання,
оскільки товариство направило частину експортного відшкодування в
рахунок дострокового погашення векселя.
Відповідно до п.11.5 ст.11 Закону "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з моменту набрання чинності цим Законом платники
податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію
України можуть за власним бажанням надавати органам митного
контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі -
податковий вексель), один примірник якого залишається в органі
митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на
адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації
платника податку, а третій надається платнику податку; сума,
зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових
зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який
припадає тридцятий календарний день з дня надання такого векселя
органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається
погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до
бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових
зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому вексель
погашено. Кабінет Міністрів України має право визначити більш
довгі строки погашення податкового векселя для окремих видів
діяльності, які мають сезонний характер або здійснюються з
використанням довгострокових договорів; у наступному звітному
(податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому
векселі, включається до складу податкового кредиту платника
податку; платник податку може за самостійним рішенням достроково
погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом
заліку суми експортного відшкодування відповідно до пункту 8.7
статті 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, при цьому зазначена сума
коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому
податковому періоді, у якому відбулося таке погашення, та не
включається до складу його податкових зобов'язань; обов'язки з
погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам,
податковий вексель не підлягає індосаменту; проценти або інші види
плати за користування податковим векселем не нараховуються;
податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом
останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень, або
підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5
цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та не мають заборгованості з цього
податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за
результатами податкових періодів, що передують податковому
періоду, у якому надається податковий вексель, не підлягають
забезпеченню. Довідка щодо відповідності статусу імпортера
зазначеним вимогам безоплатно видається органом державної
податкової служби за запитом платника податку та поновлюється
кожні три календарні місяці. Строки та порядок надання таких
довідок встановлюються Кабінетом Міністрів України; податкові
векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають
підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; порядок випуску,
обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом
Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 № 1104
затверджений Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які
видаються на суму податку на додану вартість при ввезені
(пересиланні) товарів на митну територію України ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
передбачений аналогічний механізм сплати ПДВ, а саме, відповідно
до п.4 1104-97-п, має право на відшкодування податку на додану
вартість з бюджету за результатами попереднього звітного періоду,
якщо така заборгованість з відшкодування податку на додану
вартість на день видачі податкового векселя не погашена; здійснює
ввезення товарів за прямими договорами для власних потреб.
Пунктом 8.7 ст. 8 Закону "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що у разі коли платник податку має
непогашену заборгованість з податку на додану вартість минулих
податкових періодів або непогашений податковий вексель, виданий
відповідно до пункту 11.5 статті 11 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
сума експортного відшкодування або її частина направляються на
погашення такої заборгованості або зараховуються у рахунок
погашення такого векселя. За добровільним рішенням платника
податку сума експортного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших
податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються до
Державного бюджету України. Про таке рішення платник податку
зазначає у декларації.
Відповідно п. 8.2 ст. 8 Закону "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для визначення суми експортного відшкодування згідно
з пунктом 8.4 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до складу податкового
кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником
податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів
(робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових
витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з
першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання
розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день, а при
ввезенні (імпортуванні) таких товарів (робіт, послуг) - суми
податку, сплачені у такий самий період до бюджету у зв'язку із
таким ввезенням (імпортуванням) або визначені у податковому
векселі, виданому протягом такого місяця згідно з пунктом 11.5
статті 11 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, але не погашеному до дня
подання такого розрахунку.
Господарськими судами також встановлено, що включення операцій з
вивозу товарів, яка була фактично здійснена у липні 2002р., у
податкову декларацію за серпень 2002р. не призвело до заниження
податкових зобов'язань. Експортні операції обкладаються ПДВ за
нульовою ставкою, відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до п.4.9 ст.4 Закону "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди
ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи
безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку,
а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих
фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення
розглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних
виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що
діють на момент такого продажу, а для основних фондів групи 1 - за
звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.
Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні
виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх
знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної
сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без
згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних
фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової
служби відповідний документ про знищення, розібрання або
перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого
основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним
призначенням.
У разі коли внаслідок ліквідації основного фонду отримуються
комплектуючі, складові частини, компоненти або інші відходи, які
мають вартість, ліквідація таких комплектуючих, складових частин,
компонентів або інших відходів проводиться за правилами,
встановленими для ліквідації основного фонду.
Згідно п.12 Інструкції "Про порядок застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової
служби" ( z0268-01 ) (z0268-01)
факти порушень податкового та іншого
законодавства посадова особа органу державної податкової служби
оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст
порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та
вказуються конкретні їх пункти і статті.
Однак, в акті перевірки не зазначено у чому саме полягає порушення
п.4.9 ст.4 Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 19.11.03 Донецького апеляційного господарського суду
зі справи № 26/28а залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко