ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 19/113
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Дніпропетровського обласного
судовому засіданні відділення Фонду соціального захисту
касаційну скаргу інвалідів
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 09.01.2004 р.
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Дніпропетровського обласного
відділення Фонду соціального захисту
інвалідів
до ВАТ “Дніпродзержинський коксохімічний
завод”
про стягнення 398 805 грн.,
за участю представників сторін:
- позивача: Макаріхін Ю.П. – дов. від 08.01.2004 р. № 03-06/1,
- відповідача: Ляшко О.Б. – дов. від 01.03.2004 р.;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
29.10.2003р. у справі № 19/113 Дніпропетровському обласному
відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено в
позові до ВАТ “Дніпродзержинський коксохімічний завод” про
стягнення 398 805,00 грн. штрафних санкцій за невиконання
нормативу робочих місць для інвалідів у 2002 році.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.01.2004 р. у даній справі рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 29.10.2003 р. залишено без змін.
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів у поданій касаційній скарзі просить судові рішення у
даній справі скасувати прийняти нове судове рішення про
задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних
рішень.
ВАТ “Дніпродзержинський коксохімічний завод” у відзиві на
касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, постанову та
рішення вважає законними та обґрунтованими.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні” ( 875-12 ) (875-12)
від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ визначає основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з
усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній,
політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення
необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести
повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і
інтересами.
Згідно із ст. 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, в редакції від 05.07.2001
року, для підприємств (об'єднань), установ і організацій
незалежно від форми власності і господарювання встановлюється
норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності
працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості
одного робочого місця.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно Звіту про
зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2002 рік, поданого
ВАТ “Дніпродзержинський коксохімічний завод” Дніпропетровському
обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів
середньооблікова чисельність штатних працівників облікового
складу підприємства у 2002 році становила 1677 осіб. Кількість
робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до
ст. 19 зазначеного Закону ( 875-12 ) (875-12)
складає 67 місць, фактично
було працевлаштовано 12 інвалідів.
Згідно з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314
підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують
центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення
та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У відповідності до п. 14 даного Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та
місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі
місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праці
інвалідів.
Відповідно до ст. 18 наведеного Закону ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення
України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими
організаціями інвалідів.
В пункті 10 наведеного вище Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
також
зазначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною
службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами
народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з
урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей
і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що чинне
законодавство України обов’язок по працевлаштуванню інвалідів
покладає на вищезазначені органи за умови інформування їх про
вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.
Таким чином, оскільки судами встановлено, що ВАТ
“Дніпродзержинський коксохімічний завод” державну службу
зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про
вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися
праця інвалідів (статистична звітність № 3-ПН) було
проінформовано, зазначеними органами обов’язок по
працевлаштуванню інвалідів не виконувався, на підприємство для
працевлаштування інваліди не направлялися, безпосередньо самі
інваліди по питанню працевлаштуванню не звертались, то висновок
судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є
правомірним.
Викладене свідчить про те, що відповідно до вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
рішення господарського суду Дніпропетровської області та
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду
ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх
обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідають нормам матеріального та процесуального права,
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, в
зв’язку з чим правових підстав для скасування зазначених судових
рішень немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.01.2003 р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області у справі № 19/113 залишити без змін.