ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справка N 17/112
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали Новомосковської ОДПІ
касаційної скарги
на постанову від 20.10.2003р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 17/112 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Новомосковської ОДПІ
до Приватного підприємця Дейнеко С.М.,
м. Новомосковськ;
ТОВ “Фіал”, м. Київ
про визнання угоди недійсною
за участю Приватного підприємця Дейнеко С.М.,
та представників сторін:
від Приватного підприємця Дейнеко С.М. – Михайлевич А.К., дор.
серія ВАЕ № 691412 від 03.03.2003 р.;
від Новомосковської ОДПІ –
Голєнко Є.А., довір. від 13.11.2003 р. № 13874/9/10-022;
Ковбаса Т.А., довір. від 19.02.2004 р. № 2479/9/10-022
В С Т А Н О В И В:
23.04.2003 р. Новомосковська ОДПІ звернулась до господарського
суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного
підприємця Дейнеко С.М. та ТОВ “Фіал” про визнання угоди
недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
08.07.2003р. у справі № 17/112 (суддя – Стрелець Т.Г.) позов
задоволено: визнано недійсним договір, укладений між
відповідачами; стягнено з Приватного підприємця Дейнеко С.М. в
дохід держави 47 160,00 грн., вартості послуг, отриманих за
договором, який визнаний недійсним; стягнено з ТОВ “Фіал” на
користь Приватного підприємця Дейнеко С.М. 47 160,00 грн.,
отриманих за договором, який визнано недійсним.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що
дії осіб, які уклали договір з боку відповідача (ІІ) – ТОВ
“Фіал”, спрямовані на приховування від оподаткування прибутків
та доходів.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.10.2003р. (судді: Логвиненко А.О. – головуючий,
Герасименко І.М., Швець В.В.) апеляційна скарга Приватного
підприємця Дейнеко С.М. задоволена, рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 08.07.2003р. скасовано: в позові
Новомосковської ОДПІ відмовлено.
Постанова мотивована тим, що позивачем не надано відповідних
доказів, що підтверджують укладання угоди з метою завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства, а саме наявність
умислу у діях осіб, що уклали спірну угоду з Приватним
підприємцям Дейнеко С.М.
Не погоджуючись з даною постановою, Новомосковська ОДПІ
звернулася з касаційної скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт та
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
порушена ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка передбачає
оцінювання доказів у сукупності, та не врахована ч. 4 ст. 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що
кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Згідно з ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода,
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною.
В пункті 6 постанови Пленум Верховного Суду України “Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28.04.1978 р. № 3 (із змінами і доповненнями) вказано, що до
таких угод, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування
фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Положення статті 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачають наявність умислу як у обох сторін, так і у однієї
сторони договору.
Пленум Верховного Суду України також зазначає, що суд, визнаючи
недійсною угоду, повинен у рішенні вказати, у чому конкретно
полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета
укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення
цієї мети.
Як встановлено судом першої інстанції, між Приватним підприємцем
Дейнеко С.М. та ТОВ “Фіал” було укладено договір від 21.03.2001
р. № 12, згідно умов якого ТОВ “Фіал” надало Приватному
підприємцю Дейнеко С.М. послуги з перевезення, а останній провів
розрахунки за надані послуги. Сторонами договору були виконані
умови договору в повному обсязі.
Під час проведення зустрічної перевірки ТОВ “Фіал” органами
державної податкової служби встановлено, що за юридичною адресою
ТОВ “Фіал” не знаходиться, фактичне місцезнаходження його
невідоме та звіти в податкові органи не подає.
Разом з тим, судом також встановлено та вбачається з матеріалів
справи, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від
17.09.2002 р. визнано недійсними установчі документи ТОВ “Фіал”
(установчій договір та статут), свідоцтво про державну
реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника податку на
додану вартість з моменту видачі, оскільки ТОВ “Фіал”
зареєстроване в органі державної реєстрації на підставі
неправдивих даних про засновників.
При цьому, вказаним рішенням встановлено, що Шаповал В.А. та
Мироненко О.Г., які відповідно до установчих документів є
засновниками ТОВ “Фіал”, ці установчі документи не підписували.
Тобто, державна реєстрація товариства здійснена шляхом обману з
боку невстановлених осіб.
Отже, цим рішенням встановлено факт реєстрації ТОВ “Фіал” на
підставних осіб, що в силу ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
має
обов’язковий характер для господарського суду при вирішенні
даного спору.
Таким чином, засновники ТОВ “Фіал” не мали наміру здійснювати
підприємницьку діяльність у відповідності до чинного
законодавства.
За таких обставин справи, твердження суду апеляційної інстанції
про те, що єдиним доказом наявності умислу на укладання угоди з
метою ухилення від сплати податків є обвинувальний вирок суду
відносно особи, що підписала спірний договір від імені ТОВ
“Фіал”, в даному випадку є необґрунтованим.
Вищенаведене у сукупності свідчить, що ТОВ “Фіал” при укладанні
спірної угоди мало умисел на приховування прибутків від
оподаткування, тобто мало умисел на досягнення мети, суперечної
інтересам держави.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
при
наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане
останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується
в доход держави.
Отже, суд першої інстанції вірно застосував односторонню
реституцію до вказаних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення
суду першої інстанції у справі прийнято судом у межах норм
матеріального і процесуального права, тому постанова суду
апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення – залишенню
без змін.
З урахуванням наведеного, та керуючись п. 11 ст. 10 Закону
України “Про державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
,
ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. ст. 111-5,
111-7, 111-9 – 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Новомосковської ОДПІ на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.10.2003р. у справі № 17/112 задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20.10.2003р. у справі № 17/112 скасувати.
3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
08.07.2003 р. у справі 17/112 залишити без змін.