ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 15-01/2618
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф. – головуючого,
Михайлюка М. В.,
Невдашенко Л.П.,
розглянувши у відкритому відкритого акціонерного товариства
засіданні матеріали “Пересувна механізована колона – 2”,
касаційної скарги м. Черкаси (далі – ВАТ “ПМК – 2”)
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 25.11.2003 № 15-01-2618
у справі господарського суду Черкаської області
№ 15-01/2618
за позовною заявою ВАТ “ПМК – 2”
до закритого акціонерного товариства
“Агрошляхбуд”, м. Черкаси
(далі – ЗАТ “Агрошляхбуд”)
про визнання недійсним договору
Представник позивача Олексенко Н.В.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2002 року ВАТ “ПМК” подав до господарського суду
Черкаської області позов про визнання недійсним договору № 29-а
від 15.07.99 в зв’язку з тим, що керівником обох сторін була
одна і та ж посадова особа – керівник замовника і підрядчика, а
договір мав на меті не виконання підрядних робіт, а безпідставне
привласнення майна позивача.
В позовній заяві також поставлено питання про відновлення
становища, яке існувало до укладення договору та повернути
сторони в первинний стан.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 28.05.2002
визнав недійсним договір № 29-а від 15.07.99 та стягнено судові
витрати.
В червні 2003р. позивач подав до господарського суду заяву про
винесення додаткового рішення по справі для вирішення питання
про повернення майна, оскільки з цього питання судом не прийнято
рішення.
Господарський суд Черкаської області ухвалою від 09.07.2003
прийняв до свого провадження заяву позивача про прийняття
додаткового рішення по справі, а ухвалою від 11.09.2003 відхилив
заяву ВАТ “ПМК-2” про прийняття додаткового рішення по справі.
Ухвала мотивована тим, що із тексту рішення по даній справі не
вбачається, що позивачем було пред’явлена вимога про повернення
йому переданого за угодою майна і вона досліджувалася судом.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
25.11.2003 залишив без змін ухвалу господарського суду
Черкаської області від 11.08.2003 з посиланням на те, що ні в
самій позовній, ні в матеріалах доданих до неї не вказаний
перелік майна або інших матеріальних активів, які сторонам
необхідно було повернути. Не визначена вартість цих активів.
Скаржник вважає, що постанова була винесена з неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права,
всупереч наявним матеріалам справи та постанови Київського
апеляційного господарського суду від 17.06.2003 по справі
№ 11/877.
Просить скасувати постанову апеляційної інстанції і прийняти
нове рішення по суті заявлених вимог.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, рішення, які приймались судами в процесі її розгляду,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
по недійсній угоді
кожна сторона зобов’язана повернути другій стороні все одержане
за угодою.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 28.05.2002 у
цій справі визнав укладений договір № 29-а від 15.07.99
недійсним, а рішення з позовної вимоги про повернення сторін в
первинний стан не прийняв.
В порушення вимог ст. 35 ГПК суд не взяв до уваги факти
встановлені постановою від 17.06.2003 Київського апеляційного
господарського суду у справі № 11/877 де вказано, що позивач не
повинен звертатися до місцевого господарського суду з приводу
застосування наслідків визнання угоди недійсною в окремому
позовному провадженні, а повинен був ставити питання про
винесення додаткового рішення у цій справі, оскільки згідно п. 1
ст. 88 ГПК господарський суд має право за заявою сторони або за
своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, якщо з якоїсь з
позовної вимоги, яку було розглянуто не прийнято рішення.
Однак, ухвалюючи постанову від 25.11.2003 Київський апеляційний
господарський суд не звернув уваги, що в разі визнання договору
недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 48 ЦК, відповідно до
п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 № 3
зі змінами, внесеними постановами від 25.12.92 № 13 та від
25.05.98 № 15 “Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
суд, якщо інше не передбачено
законом, своїм рішенням зобов’язує кожну із сторін повернути
другій стороні все одержане за угодою і вказані наслідки
визнання угоди недійсною не застосував.
Наведене свідчить, що при розгляді заяви про винесення
додаткового рішення по справі судами всіх інстанцій не було
достатньо враховано вимоги законодавства. У зв’язку з цим
постанова апеляційної інстанції та ухвала місцевого суду по
справі підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 та ухвалу господарського суду Черкаської області від
09.07.2003 у справі № 15-01/2618 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Черкаської області.