ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2004 Справа N 11/667
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "ХХХ", м.
Н-ськ (далі - КП "ХХХ")
на рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2003
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
25.12.2003
зі справи № 11/667
за позовом прокурора міста Н-ська в інтересах Ч-ського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ч-ськ (далі -
Прокурор)
до КП "ХХХ"
про стягнення 5901,78 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Прокурора: не з'явився,
Ч-ського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів:
не з'явився,
КП "ХХХ": А.А.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.09.2003
(суддя - Гончаренко С.А.) позов задоволено: з КП "ХХХ" стягнуто на
користь Ч-ського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів 5901,78 грн. штрафу та судові витрати. Рішення
мотивовано тим, що відповідачеві було встановлено норматив
працевлаштування інвалідів на 2002 рік у кількості чотирьох
чоловік. Фактична чисельність інвалідів, які працювали на
підприємстві, склала два чоловіки, що не відповідає вимогам
частини першої статті 19, частини першої статті 20 Закону України
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
25.12.2003 (колегія суддів у складі: суддя Коробка Н.Д. -
головуючий, судді Радченко О.П., Юхименко О.В.) назване рішення
залишено без змін з тих же мотивів.
КП "ХХХ" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у якій просить рішення місцевого
господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і
прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Касаційну
скаргу мотивовано посиланням на те, що попередніми судовими
інстанціями не взято до уваги доводи відповідача про те, що
органами Міністерства праці України, Міністерства соціального
захисту населення України, місцевими радами народних депутатів,
громадськими організаціями інваліди для працевлаштування не
направлялися, а тому штрафні санкції, передбачені статтею 20
Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
застосовано до підприємства неправомірно.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представники Прокурора та Ч-ського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для часткового
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за
2002 рік, наданим КП "ХХХ", середньооблікова чисельність
працівників підприємства у 2002 році скала 112 чоловік;
- відповідачеві встановлено норматив працевлаштування інвалідів на
2002 рік у кількості 4 чоловіки;
- фактична чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві за
відповідний період, склала 2 чоловіки;
- фонд оплати праці становить 330500,00 грн., тобто середня річна
заробітна плата складає 5901,78 грн.;
- розмір штрафних санкцій за нестворені місця для інвалідів
складає 5901,78 грн.
Причиною спору, на думку позивача, стала відмова відповідача в
установлений термін сплатити зазначену суму штрафних санкцій до
Фонду соціального захисту інвалідів.
Приймаючи попередні судові рішення по суті справи, місцевий
господарський суд та суд апеляційної інстанції виходили з того, що
у 2002 році у відповідача не були створено два робочих місця для
інвалідів. Тому відповідно до частини першої статті 20 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
у відповідача утворилася заборгованість за незайняті
інвалідами робочі місця у сумі 5901,78 грн., яку суд стягнув на
користь позивача.
Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
сплату
штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації
провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який
залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Беручи до уваги встановлені попередніми судовими інстанціями
обставини справи та предмет позову, Вищий господарський суд
України вважає, що, вирішуючи питання про стягнення з відповідача
суми 5901,78 грн., ні місцевий господарський суд, а ні суд
апеляційної інстанції не з'ясували, чи мало прибуток у 2002 році
КП "ХХХ".
Таким чином, місцевий господарський суд припустився порушення
вимог частини першої статті 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх
обставин справи і частини першої статті 43 названого Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а суд
апеляційної інстанції не виправив цієї помилки місцевого
господарського суду.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням наведеного у новому розгляді справи суду першої
інстанції необхідно встановити зазначені у цій постанові
обставини, надати доводам сторін і поданим ними доказам належну
правову оцінку та вирішити спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу комунального підприємства "ХХХ" задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2003
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
25.12.2003 зі справи № 11/667 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.