ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 37/10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянув Нікопольської об'єднаної державної податкової
касаційну інспекції
скаргу
на постанову від 16.10.2003
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі № 37/10 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Нікопольського комунального підприємства "Н",
м. Нікополь
до Нікопольської об'єднаної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В травні 2003 року Нікопольське комунальне підприємство "Н"
пред'явило в суді позов до Нікопольської об'єднаної державної
податкової інспекції про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000112305/0/19493 від 04.10.2002 яким
визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в
сумі 158109,0 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі
79054,50 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що при прийнятті
оспорюваного податкового повідомлення - рішення відповідачем
порушені вимоги ст. ст. 7, 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, ст. 11 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
21.07.2003 позов задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000112305/0
від 04.10.2002 Нікопольської об'єднаної державної податкової
інспекції.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що прийняте
відповідачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам
податкового законодавства.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.10.2003 рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Нікопольська об'єднана державна податкова
інспекція просить постанову апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду скасувати і постановити нове рішення
яким в позові відмовити, посилаючись на порушення п. 11.11 ст. 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 16.09.2002
року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією за
результатами позапланової документальної перевірки дочірнього
підприємства "Д" Н" з питання правильності відображення у
деклараціях сум ПДВ, заявлених до відшкодування з бюджету за
квітень, червень, липень та листопад 2000 року і квітень 2001 року
складено акт в якому вказано, що позивачем до складу податкового
кредиту відносились суми ПДВ без врахування оплати за придбані
товари (роботи, послуги). На підставі цього акту відповідачем
прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, ким визначено
податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі
158109,0 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 79054,50
грн.
Судовими інстанціями з урахуванням обставин справи і норм закону
встановлена безпідставність прийнятого податкового
повідомленнярішення при цьому обґрунтовано враховано наступне.
Дата виникнення податкового зобов'язання з податку на додану
вартість встановлена пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а дата виникнення права
на податковий кредит - пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Зазначені норми є загальними і характеризуються як
такі, що встановлюють певні правові наслідки для платників
податків в залежності від відповідної події, що сталася раніше
("за першою подією").
Одночасно п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, яка діяла у спірний період)
визначені спеціальні норми для платників податку, які продають
вугілля та вугільні брикети, електричну та теплову енергію, газ,
надають послуги з водопостачання (каналізації), технічного
обслуговування ліфтів та систем протипожежної безпеки в житловому
фонді.
Так, до 1 січня 2001 р. такі платники податків застосовують спосіб
податкового обліку, за яким датою виникнення податкових
зобов'язань з продажу зазначених товарів (послуг) є дата
зарахування коштів на банківський рахунок або у касу такого
платника або отримання інших видів компенсацій вартості таких
товарів (послуг), а датою виникнення права на податковий кредит, у
тому числі отримання бюджетного відшкодування, є дата списання
коштів з банківського рахунку платника податку в оплату таких
товарів (послуг) чи надання інших видів компенсацій в оплату
товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат або підлягає амортизації.
Тобто, до 1 січня 2001 року наведений вище порядок виникнення
податкових зобов'язань та права на податковий кредит є
обов'язковим для виконання платниками податків лише за
господарськими операціями з продажу тих товарів (робіт, послуг),
що наведені у цій нормі, а саме: вугілля, вугільні брикети,
електрична та теплова енергія, газ, а також послуги з
водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів та
систем протипожежної безпеки в житловому фонді, послуги фізичним
особам, які не зареєстровані як платники цього податку, за
користування якими цими особами сплачується квартплата, плата за
користування телефоном, телевізійними і радіомережами та системами
охорони житла.
При цьому, Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
незалежно від періоду не встановлює спеціальних
правил щодо дати виникнення права на податковий кредит за
придбаними товарами і отриманими послугами, які не входять до
вищезазначеного переліку, тому в цій частині податкові відносини
регулюються загальними нормами, які визначені ст. 7 вказаного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, тобто за "першою подією". Встановлення
будь-якого процентного співвідношення в податковому зобов'язанні
та використання його при розрахунку суми податкового кредиту Закон
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
передбача:.
Враховуючи, що господарським судом встановлено факт застосування
позивачем як способу податкового обліку за "касовим методом", так
і за "першою подією" (в залежності від того чи входять товари до
переліку п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), цілком правомірними є висновки
господарських судів щодо недоведення відповідачем факту порушення
позивачем вимог вищезазначеної норми Закону при формуванні
податкового кредиту.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Нікопольскої об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, а постанову від 16.10.2003
Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення від
21.07.2003 господарського суду Дніпропетровської області у справі
№ 37/10 без змін.