821/1178/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якими платнику податків зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість - 11.02.2021 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (суддя Попов В.Ф.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (головуючий суддя Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Шляхтицький О.І.) у справі №821/1178/17 за позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" арбітражного керуючого Акопяна Гаджика Гарагеновича до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" арбітражний керуючий Акопян Гаджик Гарагенович (надалі - позивач, товариство, підприємство, ліквідатор, платник податків) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2017 року №0000111202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за квітень 2017 року у сумі 955 538 грн, оскільки в нього наявна переплата в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в сумі 955 539 грн. Вважає, що податковим органом безпідставно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення та не враховано подану платником податків уточнюючу декларацію з податку на додану вартість.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Судові рішення вмотивовані тим, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування в сумі 955 538 грн, що призвело до заниження суми від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) декларації за квітень 2017 року на 955 538 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №821/1178/17 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку ліквідатора, полягають у наявності у платника податків передплати в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в сумі 955539 грн, яка підлягає поверненню підприємству з бюджету. Вважає, що судами не враховано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №821/1395/16, якою зобов`язано Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за лютий, червень та липень 2015 року у розмірі 967 336,88 грн, та яке фактично виконано податковим органом у квітні 2017 року. Зауважує, що судами не враховано, що позивачем подано до податкового органу уточнюючу декларацію з податку на додану вартість від 15 червня 2016 року про від`ємне значення в лютому 2015 року, яке виникло у липні-вересні 2009 року та у січні 2010 року, та накопичені до 01 лютого 2015 року залишки від`ємного значення податку на додану вартість повинні враховуватись в особливому порядку.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством подано до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2017 року від 22 травня 2017 року №9094045681 з сумою від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 955 538,3 грн.

Податковим органом проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 16 червня 2017 року №142/142/21-22-12-02-06/34074667 (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 29 червня 2017 року №0000111202, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість за квітень 2017 року у сумі 955 538 грн.

В таблиці 2 "Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг" Додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року підприємством визначено період виникнення від`ємного значення, заявленого платником до відшкодування лютий 2015 року.

Декларування від`ємного значення та участь його в електронному адмініструванні з податку на додану вартість було предметом судового розгляду Херсонського окружного адміністративного суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №821/1395/16 зобов`язано Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від`ємного значення за лютий, червень та липень 2015 року у розмірі 967 336,88 грн.

Рішення суду фактично виконано Державною фіскальною службою України у квітні 2017 року та збільшено у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість величину від`ємного значення за лютий, червень та липень 2015 року у розмірі 967 336,88 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За приписами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу наведених норм вбачається, що платник податку у випадку, якщо сума податку на додану вартість має від`ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від`ємного значення з податку на додану вартість до податкового кредиту. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.

При цьому законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Наведене стосується і залишків від`ємного значення між сумою податкових зобов`язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з податку на додану вартість.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що жодна норма Податкового кодексу України (2755-17) не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами відповідного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості, за винятком строку, який визначений у пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, у разі заявлення суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, платник податку має право враховувати у складі заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість залишок від`ємного значення податку до повного його погашення, незалежно від сплину термінів позовної давності (1095 днів), у випадку, коли суми податку на додану вартість, з яких сформовано такий залишок, сплачені постачальникам товарів/послуг.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що відмова платнику податку у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, є незаконним.

У той же час, судами не досліджено та не надано оцінку доводам позивача, що передплата з податку на додану вартість виникла у липні-вересні 2009 року та у січні 2010 року, рішення суду, яким зобов`язано податковий орган збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на величину від`ємного значення за лютий, червень та липень 2015 року у розмірі 967 336,88 грн фактично виконано Державною податковою службою України у квітні 2017 року шляхом збільшення у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість величини від`ємного значення. Судами не досліджено та не надано оцінку і доводам позивача, що податковий кредит і від`ємне значення на суму 957 323 грн виникли у лютому 2015 року внаслідок запровадження Системи електронного адміністрування податку на додану вартість і, відповідно було відображено в декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року шляхом подання уточнюючого розрахунку від 15 червня 2016 року за лютий 2015 року.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Не дослідження вказаних обставин та не надання їм оцінки, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, для направлення на новий розгляд даної справи для достовірного з`ясування обставин та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.