ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.03.2004 Справа N 12/152/03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши товариства з обмеженою відповідальністю
матеріали виробничо-комерційної фірми (далі – ТОВ
касаційної скарги ВКФ) “Стимул”
на постанову від 12.08.2003 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 12/152/03
за позовом ТОВ ВКФ “Стимул”
до приватного підприємства “ВДВ-Бізнес”
про стягнення 124296,03 грн. збитків,
за участю представників:
позивача – Підлужної м. М.,
відповідача – Стасюка Р.Ф.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.04.2003
(суддя Проценко О.А.) у справі № 12/152/03 позов ДК ТОВ ВКФ
“Стимул” до ПП “ВДВ-Бізнес” задоволено частково. На користь
позивача стягнуто 78577,95 грн. збитків, 758,78 грн. держмита та
72, 95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. При прийнятті рішення, господарський суд
Запорізької області виходив з того, що в наслідок порушення з
боку відповідача договірних зобов’язань, позивач був позбавлений
можливості у заплановані строки розпочати діяльність комплексу,
до якого входить кафе, що призвело до неотримання позивачем
прибутку.
Постановою від 12.08.2003 Запорізького апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Юхименка О.В.
(доповідача), Коробки Н.Д., Радченко О.П. ) у справі № 12/152/03
зазначене рішення скасовано. В позові ТОВ ВКФ “Стимул”
відмовлено. З ТОВ ВКФ “Стимул” стягнуто на користь ПП
“ВДВ-Бізнес” 397,20 грн. судових витрат.
ТОВ ВКФ “Стимул”, не погоджуючись з постановою від 12.08.2003
Запорізького апеляційного господарського суду у справі
№ 12/152/03, звернулося до Вищого господарського суду з
касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену постанову
та залишити в силі рішення від 10.04.2003 господарського суду
Запорізької області. Касаційна скарга ґрунтується на тому, що
судом апеляційної інстанцій були порушені вимоги матеріального
(ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) права.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було
встановлено, що 21.06.2001 між ТОВ ВКФ “Стимул” та ПП
“ВДВ-Бізнес” був укладений договір поставки № 1001, відповідно
до якого відповідач зобов’язався поставити позивачу торгівельне
обладнання відповідно специфікації, здійснити за свій рахунок у
продовж 7-ми днів монтажні роботи обладнання, розробити та
виконати дизайн-проект приміщення. Строк поставки обладнання
сторонами визначено у 35 днів попередньої оплати. ТОВ ВКФ
“Стимул” перерахувало 60% від суми договору на рахунок
відповідача 21.06.2001. ПП “ВДВ-Бізнес” виконало умови договору
01.10.2001. Кафе введено в експлуатацію 01.11.2001.
Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі невиконання або
неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками
розумўються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження
його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він
одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише
при наявності наступних умов: протиправної поведінки (дії чи
бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки
(шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і
шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Відповідно до ст. 209 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
особа, яка не виконала
зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе майнову
відповідальність лише при наявності вини (умислу або
необережності), крім випадків, передбачених законом або
договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила
зобов'язання.
Апеляційним господарським судом було встановлено, що вина
(умисел) в діях відповідача щодо строків поставки продукції
відсутній, та вірно зазначено, що в розумінні статті 209 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, у разі заподіяння збитків боржник може бути
звільнений від цієї відповідальності, якщо він доведе
відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання.
Крім того, як вказав Запорізький апеляційний господарський суд,
сума збитків, визначена ТОВ ВКФ “Стимул” матеріалами справи не
підтверджується. Судова колегія апеляційного господарського суду
дійшла висновку, що при розрахунках збитків позивачем
необґрунтовано завищені доходи, в зв’язку з чим його розрахунок
суми збитків правомірно не прийнятий до уваги господарським
судом апеляційної інстанції.
Запорізьким апеляційним господарським судом встановлено, що
фактично позивач отримав дозвіл ввести в експлуатацію кафе
тільки 05.11.2001, коли були закінчені монтажно-будівельні
роботи, тоді як відповідач свої зобов’язання по доставці
торгівельного обладнання та його монтажу були виконані
01.10.2003. При наявності зазначених обставин господарський суд
апеляційної інстанції вірно зробив висновок про відсутність
причинно-наслідкового зв’язку між неодержанням позивачем
прибутку на підставі несвоєчасного введення в експлуатацію кафе
з виконанням відповідачем своїх зобов’язань по поставці
торгівельного обладнання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. Для стягнення збитків позивач
повинен був довести факт заподіяння шкоди, розмір завданих
збитків, причинно-наслідковий зв’язок між заподіяною шкодою і
зазначеними збитками. Таким чином, з урахуванням
вищевикладеного, судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій вірно
застосовані норми матеріального та процесуального права та
правомірно зроблений висновок про часткове задоволення позовних
вимог.
З огляду на викладені обставини колегія вважає, що правові
підстави для зміни чи скасування постанови від 12.08.2003
Запорізького апеляційного господарського суду у справі
9 12/152/03 відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. ст. 111-9 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ ВКФ “Стимул” на постанову від 12.08.2003
Запорізького апеляційного господарського суду у справі
№ 12/152/03 залишити без задоволення.
Постанову від 12.08.2003 Запорізького апеляційного
господарського суду у справі № 12/152/03 залишити без змін.