ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04.03.2004 Справа N 37/43
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Красногвардійському районі
м. Дніпропетровська
на постанову від 13.11.2003р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 37/43 Господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом ВАТ “Агромаш”
до Державної податкової інспекції у
Красногвардійському районі
м. Дніпропетровська
за участю прокурора Красногвардійського району
м. Дніпропетровська
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За участю представників
позивача – Миргородський Д.Ю., за довіреністю
відповідача – Балашова О.В., за довіреністю
Ковальова Т.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.09.2003 року по справі № 37/43 (суддя Кеся Н.Б.) було
задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Агромаш”
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної
податкової інспекції у Красногвардійському районі
м. Дніпропетровська від 29.04.2003 року № 0000622301/0/6952 та
від 11.06.2003 року № 0000622301/1/8458. Мотивами визнання цих
актів недійсними стало невірне застосування законодавства, яке
на думку суду мало місце під час видачі спірних
повідомлень-рішень відповідачем, зокрема пункту 13.5 статті 13
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.11.2003 року (судді Тищик І.В., Белінська В.О., Лотоцька
Л.О.) вказане рішення, з посиланням його на відповідність
матеріалам справи та діючому законодавству, було залишено без
змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у
Красногвардіському районі м. Дніпропетровська – без задоволення.
Відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу від 09.12.2003 року, в якій просить скасувати зазначені
рішення та постанову, в позові відмовити. В обґрунтування своїх
вимог скаржник посилається на порушення судом норм матеріального
права, вважає, що згідно підпункту “в” пункту 13.1 та пункту
13.5 статті 13 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
оподаткуванню підлягають доходи від всіх видів
фрахту, в тому числі і від сплати нерезиденту винагороди за
договором морського перевезення вантажу (ст. 133 Кодексу
торговельного мореплавства України), що наряду з винагородою за
договором фрахтування суден також зветься фрахтом.
Розглянувши касаційну скаргу та матеріали справи колегія суддів
вважає, що рішення та постанова підлягають залишенню без змін, а
касаційна скарга – без задоволення з наступних підстав.
Підпунктом “в” пункту 13.1 статті 13 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено,
що оподаткуванню підлягають доходи нерезидентів з джерелом їх
походження в Україні, отримані від фрахту.
Виплата винагороди у вигляді фрахту передбачена двома статтями
Кодексу торгівельного мореплавства – статтєю 133 (договір
морського перевезення вантажу) та статтєю 203 (договір
фрахтування суден). При цьому, тільки за умовами договору
фрахтування суден до фрахтувальника переходить право
користування всім транспортним засобом (судном), тобто
здўйснюється фрахтування транпортних засобів. Оскільки за
пунктом 13.5 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції, що діяла на момент
проведення господарських операцій, було вказано, що
оподаткуванню підлягають доходи нерезидентів як оплата вартості
фрахту транспортних засобів, то умова щодо оподаткування доходу
нерезидента розповсюджується на випадки виплати йому винагороди
за договором фрахтування суден.
Як видно з матеріалів справи і не заперечується відповідачем,
між позивачем та нерезидентами укладено зовнішньоекономічні
договори на траспортно-експедиційне обслуговування, які за своїм
змістом є договорами морського перевезення вантажу. Тобто в
рамках таких договорів перевізник брав на себе зобов’язання
перевезти вантаж до порту призначення у певний строк, а не
надавав у фрахт транспортний засіб (судно). За таких умов
виплати на користь нерезидента за такими договорами не
підлягають оподаткуванню як доходи с джерелом їх походження з
України.
Отже, в діях позивача не вбачається порушень діючого на момент
виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, а
тому позов Відкритого акціонерного товариства “Агромаш”
задоволено правомірно.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарсько-процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Красногвардійському районі міста Дніпропетровська залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.11.2003 року по справі № 37/43 залишити без змін.