ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.03.2004 Справа N 12/158
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів :
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги Рівненському районі Рівненської
області
на постанову від 08.10.2003 Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 12/158
господарського суду Рівненської області
за позовом Державної податкової інспекції у
Рівненському районі Рівненської
області
до Товариства з обмеженою
відповідальністю малого
підприємства "Б"
про стягнення 4940,16 грн.
за участю представників сторін
від позивача:
від відповідача:
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутнього у судовому
засіданні представника позивача та відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні господарського суду
Рівненської області та постанові Львівського апеляційного
господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з обставин,
встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
При розгляді справи господарськими судами першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що товариство з обмеженою
відповідальністю мале підприємство "Б" 10 квітня 2001 року
реалізувало без ліцензії аміачну селітру в кількості 9,92 тн
вартістю 4940,16 грн.
Згідно статті Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Частина друга цієї ж норми надає право державним та іншим органам
звертатися до господарського суду у випадках, передбачених
законодавчими актами України.
Для органів державної податкової служби таким законодавчим актом є
Закон України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, статтею 2 якого визначено, що основним завданням
органів державної податкової служби є здійснення контролю за
додержанням податкового законодавства податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до
бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів
(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів,
установлених законодавством.
Розділом 11 цього Закону ( 509-12 ) (509-12)
містить перелік покладених на
органи державної податкової служби функцій, до яких, зокрема,
відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із
споживачами з використанням електронних контрольно-касових
апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів
готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари,
роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про
державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та
ліцензій, патентів, інших спеціалізованих дозволів на здійснення
окремих видів підприємницької діяльності.
Однією з функцій державної податкової служби є подання до судів і
господарських судів позовів до підприємств, установ, організацій
та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход
держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших
випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Приписами пункту 11 статті 9 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
передбачено, що
ліцензуванню підлягають певні види господарської діяльності:
зокрема такі види, як виробництво пестицидів та агрохімікатів,
оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами.
Статтею 22 Закону ( 1775-14 ) (1775-14)
встановлена відповідальність за
порушення його вимог. Зокрема, до суб"єктів господарювання за
провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються
фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених
законом.
Враховуючи, що відповідальність за здійснення господарської
діяльності без ліцензії передбачена спеціальним законодавством з
ліцензування певних видів господарської діяльності місцевий та
апеляційний суди дійшли вірного висновку щодо необґрунтованості
позовних вимог державної податкової інспекції на підставі пункту
11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, Господарського процесуального кодексу України,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Рівненської області від 04.07.2003
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
08.10.2003 у справі № 12/158 господарського суду Запорізької
області - залишити без змін, а касаційну скаргу державної
податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області -
без задоволення.