ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 03.03.2004                                   Справа N 15-10/5346
 
Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів:     Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу       ВАТ "ХХХ"
 
на  постанову          Київського апеляційного господарського суду
                       від 11.12.03
 
у справі               господарського суду Черкаської області
 
за позовом             ДП "YYY", м. Н-ськ
 
до                     ВАТ "XXX", м. Ч-ськ
 
про                    стягнення 838 824, 00 грн.
 
в судовому засіданні взяли участь  представники:
 
від позивача: А.А.А. - дов. від 24.02.04
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 103/28/1 від 06.06.03
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від  22.08.03  господарського  суду  Черкаської   області
задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ "XXX" на користь ДП
"YYY" 838 824,  00 грн.  боргу,  1700 грн.  державного мита та 118
грн.   витрат   на   інформаційно-технічне  забезпечення  судового
процесу.
 
Постановою від  11.12.03  Київського  апеляційного  господарського
суду  рішення  від 22.08.03 господарського суду Черкаської області
залишено без змін.
 
Судові рішення мотивовані  тим,  що  ст.  165  Цивільного  кодексу
України   ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  передбачено,  що  якщо  строк  виконання
зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування,
кредитор  вправі  вимагати  виконання,  а  боржник вправі провести
виконання в будь-який час.  Позивач направив відповідачу претензію
№  10  від  08.11.02  з вимогою про оплату отриманого товару,  але
відповідач свої зобов'язання  не  виконав  і  отриманий  товар  не
оплатив.
 
Не погоджуючись     з     постановою    Київського    апеляційного
господарського суду ВАТ "ХХХ" звернулось у Вищий господарський суд
України  з касаційною скаргою і просить її скасувати,  посилаючись
на те, що судом порушені норми процесуального права, а саме ст. 79
Господарського  процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  яка
передбачає прямий обов'язок суду зупинити провадження у  справі  у
випадку неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної
з нею іншої справи органом, який вирішує господарські спори.
 
Колегія суддів,  приймаючи  до  уваги  межі  перегляду  справи   в
касаційній   інстанції,   проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального  і  процесуального
права   при   винесенні   оспорюваного  судового  акту,  знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
 
Господарськими судами встановлено,  що на підставі листів позивача
№8-27/1234 від 27.11.01,  № 18-28/1238 від 21.12.01 та відповідача
№ 16/4247 від 18.12.01,  № 16/4285 від 24.12.01 за накладною  №  8
від  28.12.01  та  довіреністю  № 865861 від 29.12.01 на отримання
матеріальних цінностей,  ДП "YYY" відпустив,  а ВАТ "ХХХ"  отримав
насосне обладнання на загальну суму 838 824 грн.
 
Однак в даних листах не визначені строки поставки товару та строки
його оплати.
 
Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
        , якщо
строк   виконання  зобов'язання  не  встановлений  або  визначений
моментом  витребування,  кредитор  вправі  вимагати  виконання,  а
боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен
виконати таке зобов'язання в семиденний строк з  дня  пред'явлення
вимоги кредитором,  якщо обов'язок негайного виконання не випливає
із закону, договору або із змісту зобов'язання.
 
08.11.02 позивач направив відповідачу претензію № 10 з вимогою про
оплату  отриманого  товару,  але  відповідач  свої зобов'язання не
виконав і отриманий товар не оплатив.
 
Отже, господарські   суди   правомірно   дійшли    висновку    про
заборгованість   відповідача   перед   позивачем,  яку  ВАТ  "ХХХ"
зобов'язаний був оплатити на вимогу ДП "YYY".
 
Твердження відповідача про те,  що господарський суд  зобов'язаний
був  зупинити  провадження  у  справі  у  зв'язку  з  неможливістю
розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої  справи,
колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позовні вимоги про
визнання  договору  недійсним   у   справі   господарського   суду
Черкаської області № 11/4470 є самостійними позовними вимогами.  У
разі їх  задоволення  це  є  підставою  для  перегляду  справи  за
нововиявленими обставинами.
 
Зважаючи на  викладене,  колегія суддів вважає,  що господарськими
судами дана правильна  юридична  оцінка  обставинам  справи,  тому
судові  рішення  відповідають  чинному  законодавству  України  та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
 
Постанову від 11.12.03 Київського апеляційного господарського суду
зі справи № 15-10/5346 залишити без змін.
 
Головуючий В.С. Божок
Судді      М.І. Хандурін
           М.М. Черкащенко