Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: Кривенка В. В. (головуючого), Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Тітова Ю. Г. (суддів), розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області (далі - ДПІ) справу за позовом ЗАТ "Чернівецька птахофабрика" (далі - ЗАТ) до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:

У вересні 2005 р. ЗАТ звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 серпня 2005 р. N 982320/0-4658, яким йому визначено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 6666044 грн. Пізніше воно уточнило свій позов, доповнивши його вимогою про зобов'язання відповідача надати територіальному органу Державного казначейства України (далі - територіальний орган ДКУ) висновок про відшкодування ПДВ.

Господарський суд Чернівецької області постановою від 15 березня 2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 5 червня 2006 р., позов задовольнив частково - визнав недійсним оспорюване податкове повідомлення-рішення. У решті позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 квітня 2007 р. зазначені судові рішення залишив без змін.

У скарзі заявник, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР (168/97-ВР) ), просить скасувати ухвалені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи та встановивши неоднакове застосування касаційним судом зазначеної норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність задоволення скарги.

Судом установлено, що між позивачем і ТОВ "Агромаш-ІФ" (далі - ТОВ) було укладено 19 договорів, згідно з якими останнє зобов'язувалося виготовити, поставити та змонтувати комплекси кліткового обладнання для утримання курей-несучок. На виконання цих договорів ЗАТ сплатило ТОВ 39996264 грн., у тому числі - 6666044 грн. ПДВ.

Відповідно до загальної декларації з ПДВ за квітень 2005 р. вказану суму цього податку ЗАТ задекларувало до відшкодування з державного бюджету.

Приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення, ДПІ керувалася тим, що внаслідок віднесення позивачем до податкового кредиту загальної декларації зазначеної вище суми ПДВ при придбанні основних засобів для використання у власній господарській діяльності було безпідставно завищено суму бюджетного відшкодування з цього податку.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування вказаної норми права при розгляді справ цієї категорії. Зокрема, у постановах від 17 червня 2008 р. N 21-587во08 і від 9 грудня 2008 р. N 21-1415во08 викладено висновок, що у разі, коли платник податку, реалізовуючи продукцію, на підставі п. 11.29 ст. 11 Закону N 168/97-ВР цього податку до бюджету не сплачує, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою КМУ від 26 лютого 1999 р. N 271, то і права на відшкодування цього податку з бюджету він не має.

Таким чином, правова позиція судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі, що розглядається, не відповідає позиції, яку вже висловила колегія суддів під час вирішення аналогічних спорів і не ґрунтується на нормах матеріального права.

Разом з тим обґрунтованими і такими, що базуються на вимогах чинного законодавства, є рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання відповідача надати територіальному органу ДКУ висновок про відшкодування ПДВ.

Із урахуванням того, що обставини справи судами встановлено повно і правильно, проте з порушенням норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у частині задоволення позову, всі ці рішення у відповідній частині підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241 - 244 КАСУ, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ДПІ задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2007 р., ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 5 червня 2006 р., постанову господарського суду Чернівецької області від 15 березня 2006 р. в частині задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 5 серпня 2005 р. N 982320/0-4658 скасувати й відмовити у задоволенні позову в цій частині. У решті - судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку