ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26.02.2004 Справа N 14/75
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
на постанову від 21.10.2003р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 14/75 Господарського суду Закарпатської
області
за позовом ДПІ у м. Ужгороді
до Товариства з обмеженою відповідальністю “555”
про стягнення коштів
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
20.06.03р. (суддя Карпанець В.І.), яке залишено без змін
постановою від 21.10.2003р. Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Бонк Т.Б., Юркевич М.В.,
Городечна М.І.) відмовлено в позові ДПІ у м. Ужгороді до ТзОВ
“555” про стягнення грошових коштів в розмірі 17286,87 грн.,
отриманих без встановлених законом підстав.
ДПІ у м. Ужгороді звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Закарпатської області від 20.06.03р. та
постанову від 21.10.2003р. Львівського апеляційного
господарського суду, і прийняти нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позову.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, проведеною ДПІ у м. Ужгороді
перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ “555”
за період з 01.07.2001р. по 01.01.2003р. встановлено, що
відповідач з.07.2001р. по червень 2002р. надавав транспортні
послуги з внутрішніх перевезень вантажів без відповідних
ліцензій чим порушено п. 33 ст. 9 Закону України “Про
ліцензування певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
від 01.06.2000р. № 1775-111. За наслідками перевірки було
складено Акт № 006/26-0/22104421 від 14.03.2003р. (а.с.7-37).
У відповідності до п. 9 ст. 9 Закону України “Про ліцензування
певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
ліцензуванню
підлягають певні види господарської діяльності в тому числі
надання послуг за перевезення пасажирів і вантажів автомобільним
транспортом загального користування (крім надання послуг за
перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).
В процесі розгляду справи судами встановлено факт надання ТзОВ
“555” автотранспортних послуг з внутрішніх перевезень вантажів
без наявності відповідної ліцензії у період з.07.2001р. по
червень 2002р. на загальну суму 29635,00 гри., що стверджується,
зокрема, платіжно-розрахунковими документами про оплату наданих
послуг (а.с.41-79) та податковими накладними (а.с.80-100).
ДПІ у м. Ужгороді звертаючись до господарського суду
Закарпатської області із даним позовом, посилається на те, що
здійснюючі автомобільні внутрішні перевезення вантажів при
вўдсутностў ліцензії, передбаченої для здійснення згаданих
операцій, відповідач отримав 29635,00 грн. коштів без
встановлених законом підстав. З урахуванням нарахованих та
сплачених до бюджету з вищевказаної суми податку на додану
вартість 4939,15 грн. та 7408,65 грн. податку на прибуток
позивач просить стягнути з відповідача на користь Державного
бюджету України грошові кошти у розмірі 17286,87 грн., отриманих
без встановлених законом підстав.
Колегія суддів вважає помилковим висновок податкової інспекції
про те, що кошти від здійснення автомобільних внутрішніх
перевезень вантажів, за вирахуванням сплачених податків,
підлягають стягненню в доход державного бюджету.
Преамбулою Закону України “Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
встановлено, що цей Закон
визначає види господарської діяльності, що підлягають
ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний
контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів
господарювання та органів ліцензування за порушення
законодавства у сфері ліцензування.
Відповідальність за порушення норм вищезгаданого Закону
передбачена ст. 22, якою визначено, що до суб’єктів
господарювання за провадження господарської діяльності без
ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у
розмірах, встановлених законом.
Вказана стаття та чинне законодавство не містить норм, що
передбачають стягнення в доход держави коштів отриманих за
цивільно-правовими договорами у зв’язку із здійсненням
підприємством безліцензійної діяльності.
Посилання позивача на п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
є безпідставним, оскільки
вказана норма визначає, що Державні податкові інспекції подають
до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян
про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів,
одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів,
одержаних без установлених законом підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні
права і обов'язки виникають з підстав, передбачених
законодавством. В тому числі, цивільні права і обов'язки
виникають з угод, передбачених законом.
Спірні кошти отримані відповідачем на підставі цивільно-правових
договорів з надання послуг його контрагентам по здійснення
автомобільних внутрішніх перевезень вантажів. Вказані договори
не оспорені та не визнанні в установленому порядку недійсними,
клопотання про вихід за межі позовних вимог і визнання договорів
недійсними позивачем не заявлялось. Окрім того, наслідки та
підстави недійсності договорів чітко визначені цивільним
законодавством.
Оскільки спірні кошти одержані відповідачем з підстав,
передбачених чинним законодавством, то позов про стягнення таких
коштів в доход держави задоволенню не підлягає.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді
залишити без задоволення.
Постанову від 21.10.2003р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 14/75 Господарського суду
Закарпатської області залишити без змін.