ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2004 Справа N 12/259
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ЗАТ “ХК”
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.10.2003
у справі за позовом ЗАТ “Т”
до ЗАТ “ХК”
про розірвання договору і стягнення 7
251, 30 грн.
та зустрічним позовом ЗАТ “ХК”
до ЗАТ “Т”
про відшкодування збитків у розмірі 6 342 грн.
В С Т А Н О В И В:
у червні 2001 року, ЗАТ “Т” звернулось до суду з позовом про
стягнення з ЗАТ “ХК” 7 251,30 грн., перерахованих йому платіжним
дорученням від 05.10.2000 року за поставку мастильних
матеріалів, оскільки він відмовився від їх отримання вважаючи їх
недостатньо якісними і придатними для використання.
Заявою від 02.02.2002 року позивач доповнив позов вимогами про
стягнення 976, 74 грн. пені та 2 247,9 грн. у відшкодування
втрат від знецінення коштів.
Відповідачем заявлено зустрічний позов про стягнення 6 342 грн.
у відшкодування збитків завданих зберіганням належних позивачу
мастильних матеріалів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.04.2002 року у
задоволенні позову ЗАТ “Т” відмовлено.
Зустрічний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.12.2002 року позов ЗАТ “Т” у сумі 7 251, 30 задоволено. У
решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2003
рішення господарського суду м. Києва від 02.04.2002 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.12.2002 року у частині стягнення з ЗАТ “Т” на користь ЗАТ
“Хадо-Київ” 6 342 грн. збитків та судових витрат скасовано, а
справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у
іншому складі суддів.
У решті постанову Київського апеляційного господарського суду
від 19.12.2002 року залишено без змін.
При новому судовому розгляді справи рішенням господарського суду
м. Києва від 04.07.2003 року, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2003 у
задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленими по справі судовими рішеннями
відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить
рішення місцевого та постанову апеляційного суду скасувати,
прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову,
посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги судова колегія вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що незважаючи на
вимоги про повернення коштів, перерахованих позивачем платіжним
дорученням від 05.10.2000 року № 555 відповідач безпідставно
відмовився від цього, а тому при відсутності строків поставки
оплаченого товару та неправомірності дій відповідача місцевий
господарський і апеляційний суди прийшли до правильного
висновку, що витрати по договору зберігання від 10.10.2000 року
не можуть бути покладені на позивача і непов‘язані з діями
останнього, а тому підстав для скасування постановлених по
справі рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів судова
колегія не вбачає.
Враховуючи наведене керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2003 р. –
без змін.